Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.

2. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

3. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

4. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.

5. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Коментар:

1. У коментованій статті передбачається, що у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Акцент законодавець зробив власне на праві користування даним майном, право власності на нього не переходить до іншого із подружжя. Не поширюється на нього й правовий режим спільної власності. Це є особиста власність одного із подружжя (див також коментар до ст. 98 СК України). Положення статті щодо правового режиму майна, подарованого подружжю у зв'язку із реєстрацією шлюбу, може тлумачитись по-різному, і на практиці, зазвичай, новостворена сім'я вважає це майно спільною сумісною власністю. Однак, у випадку розлучення і розподілу майна виникають проблеми щодо визначення обдарованої особи. Тому у даній статті і передбачена можливість сторін врегулювати це питання у шлюбному договорі задля уникнення спірних ситуацій у майбутньому.

2, 3. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. У ст. 60 передбачене загальне правило, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Однак свобода шлюбного договору дозволяє сторонам по-іншому, на їх власний розсуд врегулювати дане положення. Так, сторони можуть передбачити, яка частка у разі поділу належить кожному з них, можуть домовитись про виплату дружині грошової компенсації без виникнення у неї права на майно, набуте за час шлюбу за доход чоловіка. Отже, сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

4. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Такими іншими особами можуть бути, наприклад, батьки одного із подружжя, діти від попереднього шлюбу, утриманці одного із подружжя.

5. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.