Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Кодексу. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті.

2. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.

3. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

4. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

5. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

6. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:

1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини п'ятої статті 151 цього Кодексу;

2) повернення позовної заяви;

3) відмови у відкритті провадження у справі.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 154 Цивільного процесуального кодексу України

1. У ході розгляду і вирішення справи може виникнути необхідність заміни виду забезпечення позову. Із заявою про заміну одного виду забезпечення позову на інший може звернутись як позивач, так і відповідач. Інші особи, які беруть участь у справі, звертатися з такими заявами не можуть.

Під час вирішення цієї заяви суд обов'язково має заслухати пояснення іншої сторони. Так, наприклад, якщо арешт майна позбавляє відповідача можливості нормального здійснення господарської діяльності, він може просити суд замінити даний спосіб забезпечення позову іншим. Ініціатором заміни забезпечення позову може бути позивач, наприклад, у тому разі, якщо він збільшує розмір позовних вимог, майно втратило первісну вартість тощо.

За заявою заінтересованої сторони суд вправі замінити вид забезпечення позову, коли відпаде потреба в обраному виді забезпечення позову. Це обумовлено метою призначення конкретного виду забезпечення і можливими змінами в ході провадження по справі обставин, з урахуванням яких обирався певний вид забезпечення позову.

Заяву про заміну виду забезпечення позову може бути подано зацікавленою особою будь-коли (на відміну від заяви про скасування таких заходів). Заява розглядається судом у 2-денний строк з дня її подання.

За загальним правилом на заміну виду забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, крім випадку, визначеного частиною другою коментованої статті. Така згода може бути висловлена письмово або усно під час судового засідання. Якщо такої згоди не надійшло, в тому числі у зв'язку із неявкою позивача в судове засідання, суд не вправі проводити заміну способу забезпечення позову. Якщо із заявою про зміну способу забезпечення звернувся позивач, згода позивача не вимагається.

Із змісту ч. 1 коментованої статті випливає, що її застосування є можливим лише у разі подання заяви про заміну виду забезпечення позову після відкриття провадження у справі. Адже в тексті закону фігурують такі учасники цивільних процесуальних відносин, як позивач та відповідач. А отже, йде мова про вже розпочатий процес в суді. Однак тим не менше суд повинен повідомити особу, якої стосуються дії щодо заміни виду забезпечення позову, про подання такої заяви та про дату її розгляду з метою надання можливості бути присутньою при розгляді.

2. Якщо судом забезпечено позов про стягнення грошових коштів, відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві. Цей виняток застосовується лише до тих справ, в яких позовна вимога стосується стягнення грошових коштів, а не будь-яких позовів, які мають майновий характер.

Наприклад, якщо у справі про стягнення коштів в порядку забезпечення позову на майно відповідача накладено арешт чи йому заборонено вчиняти певні дії, він з метою усунення перешкод для здійснення господарської діяльності може внести відповідну спірну суму на депозитний рахунок суду замість застосованого судом виду забезпечення позову.

Оскільки зазначена норма розташована у статті, яка має назву "Заміна виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову", відповідач вправі просити про заміну забезпечення внесенням грошової суми в депозит лише тоді, коли забезпечення позову вже застосовано. З огляду на це в суду немає підстав дозволяти внесення спірної суми в депозит до або під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову.

Внесення відповідачем в депозит витребуваної позивачем суми є його правом, а не обов'язком, тому суд не може його зобов'язати вчинити таку дію. З такою заявою повинен звернутися відповідач. Закон не передбачає можливості внесення цих коштів за відповідача іншою особою, тому ці кошти повинен внести відповідач особисто.

Дозвіл суду на внесення коштів в депозит оформляється шляхом постановлення відповідної ухвали. В ухвалі необхідно зазначити, про заміну якого способу забезпечення позову йдеться, про припинення раніше застосованого способу забезпечення, а також вказати, що кошти, які вносяться в депозит, не можуть бути зняті з депозити до набрання рішенням суду законної сили. З набранням чинності цією ухвалою попередній захід забезпечення позову припиняється у зв'язку із його заміною.

Згода позивача на заміну виду забезпечення позову в такому порядку не потрібна. Однак позивач або інші особи, які беруть участь у справі, вправі оскаржити таку ухвалу до суду, що зупиняє її виконання.

3. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом 2 днів. Строк подання такої заяви може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка подала заяву.

Суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Якщо забезпеченням було завдано збитки, то до особи, яка ініціювала забезпечення, може бути пред'явлено позов про їх відшкодування.

Натомість скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону. Важливо, що в такому разі особа, з ініціативи якої було застосовано заходи забезпечення позову, відповідальності за завдані цим збитки не несе.

4. Положення коментованої статті передбачають різні способи скасування забезпечення позову в ході розгляду цивільної справи в суді першої інстанції.

Якщо особу, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, не було повідомлено про постановлену щодо неї ухвалу, вона протягом десяти днів з дня отримання копії відповідної ухвали може подати до суду заяву про скасування таких заходів, яка розглядається судом протягом двох днів.

В цій заяві зацікавлена особа повинна зазначити, чому застосовані заходи забезпечення позову є недоцільними і чому їх слід скасувати. Судового збору за подання такої заяви не передбачено.

Суд може скасувати забезпечення позову у зв'язку зі зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Питання про скасування забезпечення вирішується в судовому засіданні судом або суддею, що розглядає дану справу, з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак неявка їх не перешкоджає розгляду питання про скасування забезпечення позову за умови, що суд має достатні дані про належне їх повідомлення про час і місце судового засідання.

5. За загальним правилом заходи забезпечення позову діють до виконання рішення суду.

Однак якщо суд постановляє рішення про відмову в позові і питання про скасування забезпечення не вирішує, тобто не зазначає про це в резолютивній частині рішення, то заходи забезпечення позову застосовуються тільки до вступу рішення в законну силу.

Якщо суд по даній справі постановляє не рішення, а ухвалу про закриття провадження в справі або про залишення заяви без розгляду, то заходи забезпечення позову діють також тільки до набрання законної сили відповідною ухвалою суду. З цього моменту забезпечення втрачає силу. Доказом цього є ухвала про закриття провадження у справі або про залишення заяви без розгляду з відміткою про те, що вона набрала законної сили. Окремо ухвалу про скасування заходів забезпечення позову суд в цьому випадку не постановляє.

Разом з тим суд вправі одночасно з постановленням одного з вищезазначених судових рішень (про відмову у позові, про закриття провадження або про залишення заяви без розгляду) або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

В коментованій нормі не зазначено підстави для постановлення такої ухвали, однак, керуючись принципом змагальності, вважаємо, що для цього потрібне відповідне клопотання зацікавленої особи. З власної ініціативи суд цього робити не може.

Особа, яка зацікавлена у скасуванні заходів забезпечення позову, повинна враховувати, що у цьому випадку заходи забезпечення можуть бути скасовані до набрання рішенням суду законної сили, тобто швидше. Разом з тим ухвала про скасування заходів забезпечення позову підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Тому якщо особа буде не згідна з рішенням і з ухвалою про скасування заходів забезпечення позову, вона повинна подавати дві апеляційні скарги: і на рішення, і на ухвалу.

6. Додаткові підстави для скасування заходів забезпечення позову передбачено для випадків, коли ці заходи були вжиті до подання позовної заяви: 1) у разі неподання заявником відповідної позовної заяви протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, 2) у разі повернення позовної заяви, 3) у разі відмови у відкритті провадження у справі.

В останніх двох випадках заходи забезпечення скасовуються після вступу в силу ухвали про відмову у відкритті провадження або про повернення позовної заяви.

7. Аналізуючи ч. 5 ст. 154 закону знову (як і в ч. 1) можна дійти до висновку про неможливість її застосування у ситуації скасування заходів забезпечення позову до відкриття провадження у справі. Такий стан речей (мова йде про використання юридичних термінів) наводить на думку про законодавче "недопрацювання" інституту забезпечення позову до подання позовної заяви. І в практичній площині такі "прогалини" можуть спричинити багато проблем.