Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав.

ВАЖЛИВО
ЗАКОН ПРО БОРОТЬБУ З КОРОНАВІРУСОМ В УКРАЇНІ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 168 Цивільного процесуального кодексу України

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання. Це право випливає з принципу змагальності та диспозитивності.

Заяви і клопотання - це усні або письмові звернення до суду осіб, які беруть участь у справі, з приводу вчинення певних процесуальних дій.

Заяви - це звернення, в яких особа повідомляє суд про вчинення тієї чи іншої дії, яку вона може вчинити за законом. Заявами оформляються відводи, відмова від позову, визнання позову, відкликання позовної заяви, зміна підстав або предмета позову, залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору тощо.

Клопотання - це прохання до суду про вчинення дії, яку може вчинити тільки суд.

2. Процесуальний порядок вирішення заяв та клопотань передбачає з'ясування думки інших осіб, які беруть участь у справі. Йдеться, насамперед, про тих осіб, які з'явилися в судове засідання. Заслуховування їх думки з приводу клопотання інших осіб забезпечує принцип рівності. На підставі думок осіб, які беруть участь у справі, та свого внутрішнього переконання, яке базується на законі, суд вирішує клопотання.

3. Клопотання осіб, які беруть участь у справі з усіх питань, пов'язаних з розглядом справи, суд розглядає негайно. Водночас, якщо для вирішення клопотання необхідно з'ясувати певні обставини, суд вправі оголосити документи, заслухати свідків, викликати спеціаліста тощо. У необхідних випадках в судовому засіданні оголошується перерва.

ЦПК не передбачає відкладення вирішення клопотань на інший час, "залишення їх відкритими", зміна черговості їх вирішення. Проте за згодою особи, яка заявила клопотання, суд може відкласти його вирішення, якщо це сприятиме судовому розгляду. Наприклад, клопотання про призначення експертизи краще вирішувати після заслуховування пояснень сторін та третіх осіб, що б у повній мірі зрозуміти, які саме питання слід задати експерту. Якщо ж особа наполягає на негайному вирішенні клопотання, суд може відмовити у його задоволенні, а згодом повернутися до цього самого питання з власної ініціативи.

Суд не може розглядати справу до вирішення клопотань про відкладення розгляду справи або оголошення перерви, заяв про відмову від позову, про залишення позовної заяви без розгляду. Відкладати вирішення зазначених заяв та клопотань на майбутнє не можна.

4. Кількість клопотань, які особа має право заявити, не обмежується. Всі вони повинні вирішуватися у встановленому порядку, тобто задовольнятися або відхилятися ухвалою суду.

Відмова в їх задоволенні не позбавляє права осіб, які беруть участь у справі, знову заявляти клопотання з того самого питання в процесі судового розгляду, якщо при цьому немає зловживання процесуальними правами, зокрема якщо воно заявлено з інших підстав. Суд вправі при вирішенні повторного клопотання з урахуванням зміни обставин у ході розгляду справи постановити іншу ухвалу по суті заявленого клопотання (п. 22 постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. N 2).

Якщо особа повторно заявляє клопотання, яке вже було вирішено, з тих самих підстав, суд, на нашу думку, повинен роз'яснити особі положення ст. 168 ЦПК і ухвалою залишити клопотання без розгляду. Так само повинен діяти суд, якщо клопотання не має правового характеру та його вирішення не входить до компетенції суду.

5. Законом не встановлено черговості заявлення клопотань. На нашу думку, слід дотримуватися послідовності, яка передбачена у ч. 1 ст. 176 ЦПК. Спочатку усі свої клопотання вправі заявити позивач та третя особа на його стороні. Після них клопотання заявляють відповідач та третя особа на його стороні. Далі - третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Не допускається одночасне заявлення або вирішення усіх клопотань.

Суд може встановити інший порядок розгляду клопотань. Наприклад, спочатку можуть бути розглянуті усі клопотання про відкладення розгляду справи, далі - клопотання про зупинення провадження у справі, далі - усі інші.

Клопотання, що заявляються під час висловлення думки з приводу клопотання іншої особи (зустрічні клопотання) розглядаються спільно, якщо вони стосуються одного й того самого процесуального питання. Якщо ж зустрічне клопотання має іншу мету, то воно вирішується окремо.

6. За наслідками розгляду кожного клопотання суд постановляє ухвалу про задоволення клопотання або про відмову у задоволенні клопотання. Якщо клопотання задоволено, то в резолютивній частині ухвали суд повинен зазначити, які саме процесуальні дії слід вчинити.

Усні ухвали суду заносяться до журналу судового засідання. Вони оскарженню не підлягають.

Ухвали суду з окремих питань (зупинення, залишення без розгляду, закриття провадження, передача справи за підсудністю тощо) викладаються письмово і постановляються в нарадчій кімнаті. Оголошення лише короткого (неповного) тексту ухвали законом не передбачено. Тому після повернення суду до залу судового засідання ухвала проголошується повністю. Після цього судове засідання продовжується з урахуванням проголошеної ухвали.