Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. За наявності підстав, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

2. На підставах, зазначених у статтях 20, 21 і 22 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.

3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 23 Цивільного процесуального кодексу України

1. Інститут самовідводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи, перешкоджає затягуванню процесу і забезпечує правильне вирішення спору. Самовідвід - це обов'язок судді, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача за наявності підстав для відводу заявити самовідвід.

Установлюючи правило про самовідвід, законодавець виходив із того, що є випадки, коли вказаним учасникам процесу відомі підстави для відводу, передбачені законом. Норма про самовідвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, попереджає можливість скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

Серед передбачених законом підстав до відводу (самовідводу) деякі мають безумовний (об'єктивний або очевидний) характер: участь судді у попередньому розгляді справи як свідка, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання; родинні відносини між суддями або між суддею та однією із сторін, третьою особою, представником чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Якщо заява про відвід обґрунтовується іншими обставинами, суд має з'ясувати, чи достатні вони для того, щоб поставити під сумнів об'єктивність особи, якій заявлено відвід. Такі мотиви має шукати заінтересована особа.

2. Питання про відвід (самовідвід) вирішується після відкриття провадження у справі. Це правило діє навіть тоді, коли суддя, котрий одержав справу в порядку черговості, вбачає підстави для самовідводу до порушення провадження у справі. Суддя не має право повернути справу до канцелярії чи передати її голові суду з покликанням на самовідвід, оскільки в такому випадку буде порушено черговість в розподілі справ. За законом в цьому випадку суддя повинен спочатку порушити провадження у справі, а потім постановляти ухвалу про самовідвід.

3. Заява про самовідвід оформляється ухвалою суду. Ухвала повинна бути мотивованою. Суддя сам встановлює підстави для відводу, тому на практиці може мати місце самовідвід з суб'єктивних причин, які мають переважно емоційний характер. Так, в одній із справ суддя заявив самовідвід, оскільки одна із сторін почала скаржитися на нього у різні інстанції. В ухвалі як підстава для відводу було зазначено, що суд бажає уникнути звинувачень в упередженості судового розгляду.

Фактично за чинним законодавством суддя вправі заявити самовідвід і тоді, коли він не бажає розглядати справу з тих чи інше причин, формально пославшись на загальні підстави, передбачені коментованою статтею. Обґрунтованість ухвали все одно ніхто не перевіряє.

Ухвала про самовідвід або відвід не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

4. Відповідно до ч. 2 коментованої статті з підстав, передбачених статтями 20, 21 і 22, відвід вказаним особам мають право заявити особи, які беруть участь у справі усно, і зміст такої заяви про відвід заноситься до протоколу судового засідання, або у формі заяви, поданої до суду, яка додається до матеріалів цивільної справи. Заявляти клопотання про відвід можуть тільки юридично заінтересовані особи, які беруть участь у справі: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

5. Право заявляти відвід повинно реалізовуватися відповідно до порядку, встановленого законом. В ч. 3 коментованої статті поміщена законодавча вимога про те, що заява про відвід (самовідвід) має бути вмотивованою. Нічим не підтверджена вимога відводу судді, експерта, спеціаліста, перекладача чи секретаря судового засідання не може бути задоволена.

Вмотивованою можна вважати заяву про відвід, в якій міститься:

- правильний виклад та аналіз фактичних підстав, що вказують на упередженість судді (суддів), секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста чи перекладача;

- якомога більша деталізація цих фактів;

- зазначення того, що підстави для заявленого відводу викликають сумнів у безсторонності вищезазначених суб'єктів, та зазначити чому;

- посилання на засоби доказування та докази, які в них містяться (наприклад, допит та показання свідків, письмові докази тощо), якими підтверджуються наведені обставини, що свідчать про юридичні підстави для відводу;

- додатки, на які проводиться посилання в заяві про відвід;

- чітко сформульована вимога до суду.

Відвід (самовідвід) повинен бути заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами (тобто, як правило, на підготовчій частині судового розгляду). Якщо це зроблено пізніше, заява про відвід розглядається в тому випадку, коли особі, яка його заявила, підстави для відводу стали відомі після початку розгляду справи, тобто після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Суд може і повинен задовольнити відвід, хоча і заявлений пізніше, якщо заявник не знав і не міг знати про обставини - підстави для відводу. Коли це не буде доведено, суд відмовляє у задоволенні клопотання.