Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. У заяві до суду про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на них повинно бути зазначено:

1) ім'я і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи - заявника;

2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель;

3) повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на пред'явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланка, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України

1. Для порушення справи в суді особа, яка втратила цінний папір на пред'явника або вексель, подає заяву. Заява повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, які встановлені ст. 119 ЦПК. Крім того, коментованою статтею встановлюються особливості змісту заяви в справах про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на них, які безумовно повинні бути враховані заявником.

Відповідно до ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ч. 1 ст. 93 ЦК). Відповідне положення існує і у ст. 1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

2. У заяві також потрібно вказати обставини, за яких втрачено цінний папір та ознаки втраченого документа. Однією з таких ознак є повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред'явника і його реквізити. Емітенти цінних паперів визначаються в залежності від виду та групи цінних паперів. Відповідно до ст. 3 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок" в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові цінні папери (акції, інвестиційні сертифікати), боргові цінні папери (облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі), іпотечні цінні папери (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати фондів операцій з нерухомістю), приватизаційні цінні папери, похідні цінні папери, товаророзпорядчі цінні папери.

Так, наприклад, емітентом акцій виступають акціонерні товариства, емітентом облігацій місцевих позик виступає Верховна Рада АРК або міська рада, облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами.

3. Реквізити для кожного виду цінного папера визначаються окремими нормативними актами. Так Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.97 р. встановлені вимоги щодо форми цінних паперів. Відповідно п. 1 ст. 4 цього Закону цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі.

4. Даною статтею встановлюються особливі вимоги щодо реквізитів векселя. Для векселя необхідно вказати вид, номер бланка, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

Обов'язкові реквізити, яким повинен відповідати простий та переказний вексель, встановлені ст. 21 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок" та Законом від 06.07.99 р. "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі".

5. У разі невідповідності заяви вимогам цієї статті, суддя залишає заяву без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо заявник у відповідний строк не усуне недоліки, то заява йому повертається, що не позбавляє його права повторно звернутися із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення заяви.