Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. Апеляційна скарга подається у письмовій формі.

2. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення або ухвала, що оскаржуються;

5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

3. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

4. До апеляційної скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

5. До апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 295 Цивільного процесуального кодексу України

1. Чинним ЦПК досить детально регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Апеляційна скарга обов'язково повинна містити всі передбачені цією статтею реквізити.

До апеляційної скарги, яка не оформлена до вимог, встановлених цією статтею, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції (через постановлення відповідної ухвали суддею-доповідачем по справі) застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, тобто апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення недоліків, а у разі невиправлення недоліків у встановлений строк, апеляційна скарга повертається. Ухвала про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку, як така, що перешкоджає подальшому провадженню по справі відповідно до ст. 324 ЦПК.

2. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга. Слід мати на увазі, що скарга подається до апеляційного суду (адресується йому), але через місцевий суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Тому судом, до якого подається скарга, завжди буде відповідний апеляційний суд. В апеляційній скарзі часто зазначають, що вона подається через Такий-то місцевий суд.

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження. Необхідно зазначати повне ім'я (найменування) особи, яка подає апеляційну скаргу, її повну адресу та процесуальний статус. Часто особу, яка подає скаргу, називають апелянтом. Однак такий термін не передбачено законом, тому його бажано уникати.

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження. Зазначається процесуальний статус цих осіб, у такій послідовності: позивач, його представник, третя особа на стороні позивача та її представник, відповідач, його представник, третя особа на стороні відповідача та її представник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник, інші особи, які беруть участь у справі.

На нашу думку, якщо окрім сторін та третіх осіб у справі беруть участь їх представники, то їх необхідно зазначати окремо, оскільки вони є особами, які беруть участь у справі, і мають самостійний правовий статус.

У разі, якщо під час розгляду справи відбулася зміна складу осіб, які беруть участь у справі (наприклад, внаслідок заміни відповідача, процесуального правонаступництва, припинення повноважень представника), то в апеляційній скарзі зазначаються лише ті особи, які брали участь у справі, з урахуванням змін.

4) рішення (ухвала), що оскаржується. Зазначається, яким судом і коли прийнято судове рішення.

5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин).

Ця частина апеляційної скарги має найбільш важливе значення, оскільки саме тут скаржник повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо незаконності або (та) необґрунтованості оскарженого ним судового рішення.

Обгрунтовуючи в чому саме полягає незаконність рішення, скаржник повинен чітко зазначати яку саму норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати (на думку заявника) до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору.

Найважливішу аргументацію доцільно виділяти в тексті скарги графічно (підкресленням, шрифтом).

Важливе значення має структура скарги, оскільки це забезпечує правильне її сприйняття та полегшує аналіз аргументів. Якщо рішення оскаржується з кількох підстав, то мотивацію доцільно викладати послідовно: яку норму порушено судом, зміст норми, її аналіз та тлумачення, в чому помилився суд, коли цю норму застосовував (або не застосовував), до чого це призвело. Після цього можна переходити до наступної підстави оскарження. Під час складення скарг у власній практичній діяльності, ми відзначаємо спочатку тезу, а потім наводимо аргументацію під неї.

Наводячи доводи, що свідчать про необґрунтованість рішення, скаржник повинен може покликатися на:

- неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи;

- неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, зокрема внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин;

- неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

Скаржник повинен зазначити, які саме висновки суду є необгрунтованими, в чому саме полягає їх необґрунтованість, якими доказами справи це підтверджується. Доцільно вказувати також аркуші справи, де знаходяться ці докази.

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Ці відомості зазначаються в тому випадку, якщо підставою оскарження є необґрунтованість судового рішення. Усунути помилки суду першої інстанції можна лише шляхом повторного дослідження доказів або шляхом встановлення нових обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції не встановив.

Скаржник повинен чітко вказати, які саме обставини слід встановити і чому вони входять до предмету доказування по справі. Необхідно зазначити також, які саме докази слід додатково дослідити під час апеляційного розгляду, які докази подаються скаржником додатково і поважні причини, чому вони не були подані до місцевого суду.

Якщо суд першої інстанції неправильно оцінив докази, порушив правила щодо допустимості та належності доказів, то в апеляційній скарзі наводяться відповідні заперечення скаржника.

7) клопотання особи, яка подала скаргу. В резолютивній частині скарги скаржник повинен зазначити, що він просить в апеляційного суду. Зміст клопотання повинен не виходити за межі повноважень апеляційного суду, зазначених у ст. 307 ЦПК.

Окрім того, скаржник вправі в апеляційній скарзі заявити клопотання процесуального характеру: про виклик свідків, про витребування додаткових доказів, про забезпечення позову, про призначення експертизи. Разом з тим, на наш погляд, ці питання доцільно порушувати окремим клопотаннями.

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Ці відомості наводяться після резолютивної частини скарги. Зазначається найменування документа, достатнє для того, що б його можна було ідентифікувати, оригінал чи копія, кількість примірників. Наприклад, "Квитанція про сплату судового збору в сумі 45,67 грн., оригінал, 1 прим."

3. Апеляційна скарга подається в суд з копіями та додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі. Зазначене правило дає можливість таким особам підготуватись до судового розгляду, визначити позицію щодо доводів та нових доказів, наведених в скарзі, викласти свої заперечення у письмовій формі, зібрати та надати суду додаткові докази, що спростовують викладені в скарзі аргументи.

4. Коментованою статтею передбачено обов'язок підписання апеляційної скарги особою, яка її подає або її представником. Суд повинен звертати увагу, щоб апеляційна скарга була підписана безпосередньо керівником підприємства, установи, організації, а не особою, яка його заміняє, чи його заступником (наприклад, у справах про поновлення на роботі). У тому випадку, якщо апеляційну скаргу подає заступник, або особа, яка тимчасово заміщує керівника підприємства, необхідно також подати суду наказ про те, що дана особа виконує обов'язки керівника на час відпустки, хвороби на день подання апеляційної скарги, або про те, що особі, яка підписала скаргу, делеговано керівником, Статутом підприємства вести той чи інший напрямок роботи з правом подачі позовних заяв та апеляційних скарг. Наприклад, наказ про делегування заміснику директора по кадрах права видання наказів про прийняття на роботу у звільнення працівників підприємства та право з цього приводу вести всі справи у суді, в тому числі і право підписання апеляційних скарг.

До апеляційної скарги, поданої представником сторони, повинна додаватися довіреність, в якій повинно бути передбачено його право подавати апеляційні скарги, або інший документ, який підтверджує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. Право на подання апеляційних скарг включає в себе право на вчинення як юридичних (складення тексту скарги та її підписання), так і фактичних дій (подання до суду), які з цим пов'язані.

Крім того, судам слід перевірити строк повноважень представника, який вказаний у довіреності. Якщо такої довіреності не подано або строк її дії закінчився, апеляційна скарга вважається поданою неповноважним представником, що є підставою для залишення заяви без розгляду.

Законом передбачена можливість подання апеляційної скарги особами, які визнаються законними представниками. Для таких осіб не вимагається довіреності, але обов'язково необхідно подати інші документи, які підтверджують їх статус законних представників. Такими законними представниками можуть бути:

- батьки неповнолітніх дітей, які додають до апеляційної скарги свідоцтво про народження дітей, в яких вони записані батьками;

- опікуни і піклувальники повинні подати суду рішення опікунської ради, оформлене належним чином.

- представники громадських організацій, які подають Статут або виписку із Закону про повноваження громадської організації, наприклад, особі, яка виступає на захист інтересів споживача необхідно надати виписку із Закону "Про захист прав споживачів" і виписку із Статуту про те, що дана особа є керівником цієї громадської організації.

Ці документи не повторно не додаються, якщо вони подавалися суду першої інстанції під час розгляду справи.

5. Щодо участі прокурора, його права на апеляційне оскарження, то варто відзначити, що чинний ЦПК не передбачає права на апеляційне подання прокурора, а лише право звернення до суду для захисту прав, свобод інших осіб. Для цього прокурор, який подає апеляційну скаргу в інтересах громадян України, повинен вказати підстави здійснення такого права в самій апеляційній скарзі. Додатково див. коментар до ст. 45, 46 ЦПК.