Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. Розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону;

2) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення;

3) змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

ВАЖЛИВО
ЗАКОН ПРО БОРОТЬБУ З КОРОНАВІРУСОМ В УКРАЇНІ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 342 Цивільного процесуального кодексу України

1. Коментована стаття визначає повноваження касаційного суду щодо скарг на ухвали судів першої та апеляційної інстанції.

Слід враховувати те, що окремо оскаржуються ухвали, постановлені окремими процесуальними документами, а ті, що заносяться до протоколу судового засідання, оскаржуються разом з рішенням.

2. За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції може:

1) відхилити скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону;

2) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення. Слід відзначити, що ця норма суперечить ч. 1 ст. 338 ЦПК, за якою підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. На нашу думку, цю суперечність буде усунуто на користь ч. 1 ст. 338 ЦПК. До внесення відповідних змін до закону, слід застосовувати ч. 1 ст. 338 ЦПК України, як останню за часом;

3) змінити або скасувати ухвалу і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.