Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК України). Науково-практичний коментар.

1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

4. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 38 Цивільного процесуального кодексу України

1. Представництво у цивільному процесі- це правовідносини, в силу яких представник здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах особи, яка бере участь у справі, з метою захисту її прав.

Представників в процесі можуть мати: сторони, треті особи (з самостійними вимогами чи без таких), особи, які відповідно до закону захищають права чи інтереси інших осіб.

Процесуальний інститут представництва є відносно самостійним щодо представництва, яке є в цивільному праві. Процесуальне представництво, зокрема, відрізняється наступним:

а) процесуальне представництво здійснюється в межах цивільної справи, що розглядається судом;

б) метою процесуального представництва є надання особі, яка бере участь у справі, допомоги у захисті прав та інтересів та реалізації її процесуальних прав;

в) допускається так зване "подвійне представництво", коли, наприклад, законний представник доручає ведення справи договірному;

г) в процесі поряд із представником може брати участь, а іноді - повинен довіритель (у справах щодо усиновлення - ст. 223 Сімейного кодексу України);

д) повноваження представника визначаються процесуальним законом, але можуть бути обмежені довіреністю.

Тобто цивільно-процесуальне представництво відрізняється від цивільного функціями і змістом правовідносин, підставами їх виникнення.

ЦПК України відносить представника до числа осіб, що беруть участь у справі. Він має юридичну заінтересованість (процесуального характеру) і є самостійною процесуальною фігурою.

2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Процесуальний представник не заступає сторону у цивільному процесі (за винятком законних представників - батьків, опікунів, піклувальників), а діє поряд з нею, на захист її суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Особиста участь у справі громадянина чи органу управління юридичної особи не є перешкодою для реалізації ними права мати у цій справі представника.

Захист у суді прав та інтересів недієздатних чи обмежено дієздатних громадян їхніми батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками не позбавляє таких громадян права мати "субпредставника" (договірного представника), оскільки вони самі є законними представниками зазначених осіб (ч. 5 ст. 39 ЦПК).

3. Частина 3 коментованої статті передбачає, що юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у процесі у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням.

Слід зазначити, що повноваження керівників організацій, підприємств, установ, котрі виступають як одноособові органи юридичної особи, стверджуються документами, що посвідчують їх службове становище, і обов'язково повинні бути представлені до суду, оскільки є підставою для їх допуску до участі у справі.

Стаття 92 ЦК у частині 1 зазначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Тому набувати цивільних процесуальних прав та обов'язків вони можуть також через свої органи. Дане правило свідчить про те, що органи юридичних осіб не є судовими представниками, здійснювані ними дії є діями самої юридичної особи, оскільки орган юридичної особи і сама юридична особа становлять єдиний суб'єкт права.

Представляти інтереси юридичних осіб у цивільному процесі можуть також і представники за договором.

З моменту призначення комісії з припинення юридичної особи до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. 3 ст. 105 ЦК України).

Ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, а тому є законним представником (ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92 р.).

4. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника. Наприклад, при представництві держави у Європейському Суді з прав людини участь у справі приймає Міністерство юстиції України.

Інтереси Кабінету Міністрів України у судах загальної юрисдикції представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 07.10.2010 р., п. 44 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. N 395). Доречно відмітити, що відповідно до п. 43 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України (від 14.11.2006 р. N 1577), яке на сьогодні вже втратило чинність, Міністерство юстиції України було уповноваженим виступати представником інтересів Президента України, утворених ним для здійснення своїх повноважень консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб та Кабінету Міністрів України під час розгляду справ судами України. На сьогодні ж відповідно до чинного законодавства Мін'юст у національних судах має право представляти лише інтереси Кабміну.