Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

У разі загрози стихійного лиха, пов'язаного із шкідливою дією вод, місцеві ради із залученням підприємств, установ, організацій зобов'язані вжити невідкладних заходів щодо запобігання цьому лихові, а в разі його настання - щодо негайної ліквідації його наслідків відповідно до законодавства України.

В аварійних ситуаціях на водних об'єктах, пов'язаних з їх забрудненням, що може шкідливо вплинути на здоров'я людей і стан водних екосистем, підприємство, установа чи організація, з вини яких сталася аварія або які виявили її, повинні негайно розпочати ліквідацію її наслідків і повідомити про аварію центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та відповідну раду.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, повинен забезпечувати безаварійне функціонування водних об'єктів під час повеней і паводків, прогнозувати розповсюдження спричинених ними наслідків та спільно з відповідними радами здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного водопостачання населення і галузей економіки.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності, веде спостереження за розвитком стихійних явищ і забезпечує місцеві ради та органи виконавчої влади необхідною гідрологічною і гідрохімічною інформаціями.

Місцеві ради зобов'язані інформувати населення про аварію, стихійне лихо, їх масштаби, можливе порушення екологічної безпеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

Коментар:

До частини першої. Повноваження місцевих рад в частині прийняття рішень з питань боротьби зі стихійними лихами кореспондує п. 45 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 10 ПКМУ від 03.08.98 N 1198 "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" координуючими органами єдиної державної системи на місцевому рівні можуть бути комісії виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Крім того виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення є постійними органами управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій. Саме вони беруть безпосередню участь у вжитті невідкладних заходів щодо запобігання стихійним лихам, пов'язаним із шкідливою дією вод.

Згідно зі ст. 5 ЗУ "Про Цивільну оборону України" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного характеру.

Можливість залучення підприємств, установ, організацій різних форм власності до запобігання стихійним лихам, пов'язаним із шкідливою дією вод та негайної ліквідації їх наслідків зумовлена нормою ст. 25 ЗУ "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", відповідно до якої такі юридичні особи планують і здійснюють необхідні заходи для захисту своїх працівників, об'єктів господарювання та довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф), підтримують у готовності до застосування сили і засоби із запобігання виникненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру тощо.

До частини другої. Ліквідація забруднень, що можуть шкідливо вплинути на здоров'я людей і стан водних екосистем, здійснюється системою уповноважених державних органів за участю органів місцевого самоврядування відповідно до ПКМУ від 05.10.98 N 1599 "Про Основні засади створення в Україні підсистеми рятування і ліквідації небезпечних забруднень на воді єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру", а також силами та засобами аварійно-рятувальних служб відповідно до ЗУ "Про аварійно-рятувальні служби".

На деяких видах підприємств, установ, організацій складання ліквідаційних планів аварій є обов'язковим (див, наприклад, ст. 11 ЗУ "Про об'єкти підвищеної небезпеки"). Відтак, алгоритм самостійних дій по ліквідації наслідків є документально зафіксованим ще до можливого настання такої ситуації.

Повідомленню підлягають територіальні органи Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державної санітарно-епідеміологічної служби, Державного комітету по водному господарству, Державної геологічної служби, відповідно міська, сільська, селищна Рада.

До частини третьої. Обов'язок державних органів водного господарства забезпечувати безаварійне функціонування водних об'єктів під час повеней і паводків, а також прогнозувати розповсюдження спричинених ними наслідків визначено пп. 7, 9, 19 п. 4 Положення про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого ПКМ України від 27.06.2007 N 882.

Повноваження виконавчих органів місцевих рад щодо забезпечення безперебійного водопостачання населення і галузей економіки конкретизовані у п. 5 ч. 1 ст. 30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", який відносить до відання останніх "вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води".

Прогнозування розповсюдження спричинених повенями і паводками наслідків також забезпечується шляхом виконання довго та короткострокових державних та регіональних програм (див. коментар до ст. 12, ч. 2 ст. 107 ВК).

До частини четвертої. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань гідрометеорології є Державна гідрометеорологічна служба (Держгідромет) - урядовий орган державного управління, який діє у складі МНС і підпорядковується йому відповідно до ПКМУ від 26.04.2002 N 570 "Про затвердження Положення про Державну гідрометеорологічну службу". Спостереження за розвитком стихійних явищ і забезпечення місцевих Рад та органів державної виконавчої влади необхідною гідрологічною і гідрохімічною інформаціями здійснюється в межах пп. 9 п. 4 Положення про Державну гідрометеорологічну службу.

Інформація, якою мають забезпечуватись місцеві Ради та органи державної виконавчої влади, включає дані про стан та прогнозовані зміни гідрометеорологічних умов, зокрема метеорологічні, агрометеорологічні, гідрологічні (річкові і морські) прогнози, попередження про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища (виходячи із Положення про Держгідромет).

До частини п'ятої. Інформування населення про аварії, стихійні лиха, їх масштаби, можливе порушення екологічної безпеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків здійснюється відповідно до ЗУ "Про інформацію", ст. 251 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", Постанови ВРУ "Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля" від 04.11.2004, а також в порядку, закріпленому нормативними актами місцевого значення. Див., наприклад: рішення Київради N 167/828 від 22.02.2007 "Про затвердження Положення щодо інформування громадськості міста Києва про стан забруднення навколишнього природного середовища".