Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. 

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. 

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Коментар:

До частини першої. Обов'язок відшкодування завданих збитків випливає як зі змісту ст. 66 Конституції України, так і з норм глави 82 Цивільного кодексу України.

Збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Більше того, відповідно до ст. 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, "підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів".

Важливою є вказівка коментованої норми на те, що шкода відшкодовується "в порядку та розмірах, встановлених законодавством України" (див. також ч. 4 ст. 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища"). Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Мінекобезпеки України від 18.05.95 N 37. Також застосовується Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затверджене наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 жовтня 1995 року N 116, а також такси для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затверджені ПКМ від 03.07.95 N 484. У випадках, коли законодавство спеціальних правил обчислення заподіяної шкоди не встановлює, вона обраховується у загальному порядку.

Випадки відповідальності незалежно від наявності вини передбачені і ст. 1187 ЦК України по відношенню до володільців джерел підвищеної небезпеки.

До частини другої. Відшкодування збитків є способом захисту порушеного права. В той час як збір за спеціальне водокористування - обов'язковим платежем до бюджету. Враховуючи різну правову природу наведених виплат, законодавець розмежовує правове регулювання сплати збору за правомірне водокористування, що є обов'язком відповідних суб'єктів, та правове регулювання відшкодування збитків внаслідок вчиненого правопорушення.

Зважаючи на те, що, як і будь-яке правопорушення, порушення водного законодавства має бути припинене, законодавець окремо виділив право вимагати від порушника здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків його дій. Відтак, даний спосіб захисту порушеного права не може підмінятись відшкодуванням збитків чи сплатою збору за водокористування.

До частини третьої. Коментована норма дублює за змістом норму ч. 5 ст. 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Це не виключає можливості застосування різних видів відповідальності за відповідними складами правопорушень до правопорушника. При цьому потрібно мати на увазі, що застосування адміністративної та кримінальної відповідальності за одне правопорушення виключається (ч. 2 ст. 9 КУпАП, ч. 2 ст. 11 КК України).

Отже, застосування відповідних видів відповідальності до порушника не звільняє його від обов'язку відшкодування заподіяних збитків, який є способом захисту цивільних прав (ч. 2 ст. 16 ЦК України) і санкцією цивільно-правового характеру.