Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

Для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлюється екологічний норматив якості води, який містить науково обгрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об'єктів визначається відповідними категоріями якості води.

Екологічний норматив та категорії якості води водних об'єктів розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Коментар:

До частини першої. За задумом законодавця, нормативи якості води водних об'єктів повинні використовуватися не просто для оцінки безпечності води (див. коментар до ч. 1 ст. 36 ВК), а для оцінки придатності води для використання з певною метою (питного, господарського водопостачання, купання, риборозведення тощо). Зокрема, у п. 2.5.1 ДСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання" передбачено нормування таких органолептичних показників якості питної води, як запах, каламутність, кольоровість, присмак, жорсткість та ін. Зрозуміло, що порушення вимог щодо запаху води само по собі не свідчить про її небезпечність; водночас, воно свідчить про "неякісність" води.

Див. також коментар до ч. 1 ст. 36 ВК.

До частини другої. Затвердження та погодження нормативів регламентовані пп. 12 п. 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого ПКМ України від 02.11.2006 N 1524, пп. 12, 18 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого ПКМ України від 02.11.2006 N 1542.