Водний кодекс України (ВК України). Науково-практичний коментар.

З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

До частини першої. Зона санітарної охорони - "територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд" (ст. 1 ВК). Слід зазначити, що таке визначення не відображає випадків встановлення зон санітарної охорони для забезпечення режиму оздоровчих та лікувальних об'єктів.

Також, слід наголосити, що зони санітарної охорони встановлюються і в тих випадках, коли питні води (на практиці це зазвичай води підземні) використовуються не для централізованого водопостачання, а для промислового розливу мінеральних столових вод, виготовлення різних напоїв тощо, тобто для будь-якого питного водопостачання. Така необхідність випливає із положень ст. 113 ЗК (хоча Мінприроди чомусь вважає, що підставою для такого висновку є ст. 1 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання") та ПКМ України від 18.12.98 N 2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів".

Положення про зони санітарної охорони вміщені також у ст. 59 ВК (див. коментар), ст. 113 ЗК, ст. 18 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Розділі VII ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання".

Зони санітарної охорони входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу; другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання (ст. 35 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання"). Режим різних поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання визначається Розділом VII ЗУ "Про питну водну та питне водопостачання", а також ПКМ України від 18.12.98 N 2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів".

Навколо курортів передбачаються округи санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів - ст. ст. 30 - 33 та ін. ЗУ "Про курорти", Глава 8 ЗК, які, в свою чергу, поділяються на зони санітарної охорони.

Округ санітарної охорони курорту поділяється на три зони санітарної охорони: першу (суворого режиму), другу (зону обмежень), третю (зону спостережень) - ст. 30 ЗУ "Про курорти". Режим кожної із зон визначається ст. ст. 31 - 33 Закону.

Загальною рисою зон санітарної охорони є встановлення достатньо суворих обмежень, що покликані повністю виключити ймовірність забруднення джерел водопостачання або курортних місцевостей.

До частини другої. Положення даної статті відтворене у ч. 3 ст. 34 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання". Між тим, ч. 5 зазначеної статті передбачає спеціальне правило, за яким "у разі розташування зони санітарної охорони на територіях двох і більше областей її межі встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та за погодженням із центральними органами виконавчої влади із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, водного господарства, земельних ресурсів та відповідними органами місцевого самоврядування".

Засади встановлення зон санітарної охорони детально регламентуються ч. 4 ст. 34 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання".

Особливості встановлення зон санітарної охорони в складі округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів. Положення коментованої статті не поширюються на відносини із встановлення зон санітарної охорони в складі округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів. Встановлення меж зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів здійснюється Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення (ст. 29 ЗУ "Про курорти").

До частини третьої. Припис, вміщений у ч. 3 ст. 93 ВК, відтворено у ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання". На виконання коментованої норми прийнято ПКМ України від 18.12.98 N 2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів".

Особливості встановлення режимів округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони щодо курортів. Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються КМ України, а курортів місцевого значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (ст. 29 ЗУ "Про курорти").