Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

1. Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

2. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

3. Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

4. Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів у разі звернення стягнення на земельну ділянку включає проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", встановлення стартової ціни лота, яка дорівнює ліквідаційній вартості земельної ділянки, що визначена за результатами експертної грошової оцінки земельної ділянки.

5. Підготовка лотів до проведення земельних торгів здійснюється за рахунок коштів організатора земельних торгів.

Фінансування підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної, комунальної, приватної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах також може здійснюватися за рахунок коштів виконавця земельних торгів на підставі договору про підготовку лотів для продажу між організатором земельних торгів та виконавцем земельних торгів з наступним відшкодуванням витрат виконавцю земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються покупцем лота.

6. Закупівля послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель у процесі підготовки лотів до продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на земельних торгах та визначення виконавця земельних торгів організатором земельних торгів здійснюється у порядку, визначеному законодавством про здійснення державних закупівель, а у разі, якщо законодавство про здійснення державних закупівель не застосовується, - на конкурентних засадах у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Коментар:

Загальна характеристика. При конкурентному продажу земельної ділянки укладенню договору купівлі-продажу повинно передувати:

 (1) рішення органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про включення земельної ділянки до переліку ділянок, що підлягають продажу на торгах (ч. 1 ст. 136 ЗКУ),

 (2) визначення меж земельної ділянки в натурі, закріплення їх межовими знаками (ч. 2 ст. 136 ЗКУ),

 (3) виготовлення технічного паспорта земельної ділянки (ч. 2 ст. 136 ЗКУ, Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, затв. постановою КМУ від 16.05.2002 N 648),

 (4) оголошення про проведення земельних торгів (ст. 137 ЗКУ),

 (5) проведення торгів та перемога у них покупця (процедура проведення земельних торгів повинна бути в майбутньому визначена законом - див. ч. 5 ст. 137 ЗКУ).

До ч. 1. Щодо розподілу компетенції з продажу земельних ділянок державної (комунальної) власності та прав на них див. ст. 122, п. 12 розд. X "Перехідні положення" ЗКУ та коментар до ст. 122, п. 12 розд. X "Перехідні положення".

Відповідно до повноважень із розпорядження земельними ділянками в межах своєї компетенції органи державної влади або органи місцевого самоврядування, державні органи приватизації, уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, до проведення земельних торгів формують переліки земельних ділянок та прав на них, що можуть бути реалізовані на таких торгах. Знаходження земельної ділянки у переліку дає можливість підготувати її до виставлення на земельні торги: провести оцінку, замовити виготовлення необхідної документації, виготовити технічний паспорт земельної ділянки тощо.

Із другого речення коментованої частини не зовсім зрозуміло, коди відносяться слова "у випадках, передбачених законом": до врахування результатів громадського обговорення чи до наявності самого містобудівного обґрунтування.

До ч. 2. Коментована частина позбавлена самостійного регулятивного значення. Дотримуватися "затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою", "регіональних або місцевих правил забудови" слід у будь-якому випадку, і окрема згадка про це в законі не потрібна. Характеристику даних різновидів документації див. у коментарі до ст. 39 ЗКУ (щодо містобудівної документації, регіональних та місцевих правил забудови) та у Законі України "Про землеустрій" (щодо документації із землеустрою). Див. також ст. 186 ЗКУ та коментар до неї.

Положення щодо врахування "маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови" мають декларативний характер.

Слід врахувати те, що у сучасних умовах ініціатива щодо продажу земельних ділянок на торгах зазвичай належить певним інвесторам, які не мають іншої альтернативи, ніж придбати необхідну їм земельну ділянку на торгах. За таких умов інвестори найчастіше виступають замовниками документації, необхідної для проведення торгів. Хоча ч. 7 коментованої статті передбачає, що замовником документації виступають "органи виконавчої влади або органів місцевого самоврядування", прямої заборони на замовлення документації зацікавленою особою немає. Цікаво, що у випадку, коли з ініціативою проведення торгів звертається зацікавлена особа, її іноді змушують здійснити вибір місця розташування земельної ділянки в порядку, визначеному ст. 151 ЗКУ. На наш погляд, така практика не ґрунтується на законі.

До ч. 3. Щодо визначення меж земельної ділянки див. ст. 198 ЗКУ та коментар до неї.

Коментована норма не встановлює жодних вимог до визначення вартості "лота" у вигляді прав на земельну ділянку. Хоча можливе замовлення оцінки цих об'єктів відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", робити це не обов'язково.

Щодо нормативної оцінки земельних ділянок див. ст. 201 ЗКУ та коментар до неї. Встановлення "вартості земельної ділянки" на рівні її нормативної грошової оцінки слід визнати дуже непродуманим рішенням, адже нормативна грошова оцінка в кілька разів може перевищувати реальну ринкову вартість ділянки. За таких умов можна прогнозувати, що значна кількість торгів просто не відбудеться через відсутність покупців.

Виготовлення технічного паспорта земельної ділянки переслідує мету забезпечення учасників торгів необхідною інформацією про виставлений на них об'єкт. Відповідно до постанови КМУ "Про затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги" від 16.05.2002 N 648 "технічний паспорт є офіційним документом, що використовується організатором торгів для підготовки повідомлення про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги" (п. 8 Положення).

До ч. 4. Технічний паспорт заповнюється відповідно до постанови КМУ "Про затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги" від 16.05.2002 N 648 та Інструкції про загальні вимоги до оформлення технічного паспорта земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, затв. наказом Держкомзему від 10.07.2002 N 114. У названих документах вимоги коментованої статті деталізуються.

До ч. 5. Коментована частина передбачає можливість встановлення "вимог щодо граничних термінів забудови земельної ділянки". Розглянемо правові наслідки порушення зазначених вимог.

Ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачає, що "порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови" є "невикористанням земельної ділянки", а "невикористання земельної ділянки" є, в свою чергу, "невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням". Проте наслідки такої словесної еквілібристики є не зовсім зрозумілими, адже законодавство відповідальності за таке "невиконання вимог" не передбачає. Ст. 53 КУпАП передбачає відповідальність за "використання земель не за цільовим призначенням", і, на наш погляд, визначення "вимог щодо використання" в іншому законі при застосування ст. 53 не є обов'язковим.

Негативні наслідки порушення "граничних термінів" були передбачені ч. ч. 10, 13 ст. 7 нечинного нині Закону України "Про плату за землю": у разі "перевищення строку, встановленого для будівництва об'єкта містобудування при наданні земельної ділянки або визначеного умовами проведення земельних торгів" податок справляється у п'ятикратному розмірі. При прийнятті ПКУ дане положення у нього перенесене не було.

Щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва див. ст. ст. 207 - 209 ЗКУ та коментар до ст. ст. 207, 208, 209 ЗКУ.

Пайова участь (внесок) у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регламентуються насамперед ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Фактично, пайова участь є своєрідним податком на будівництво, що не передбачений системою оподаткування. Навряд чи запровадження такого "податку" слід вважати оптимальним способом залучення коштів на створення інфраструктури.

До ч. 6. Як вказувалося вище, положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, на виконання коментованої норми ЗКУ затверджено постановою КМУ від 16.05.2002 N 648 "Про затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги". Між тим, існує потреба у приведенні Положення у відповідність до нової редакції ст. 135 ЗКУ України (в ред. Закону України від 16.09.2008 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву"), зокрема, щодо врахування продажу не лише земельних ділянок, але і прав на них.

До ч. 7. У значній кількості випадків ініціатива передачі земельної ділянки державної або комунальної власності в оренду виходить від конкретного інвестора. Через відсутність у відповідному бюджеті коштів на розробку технічної документації, необхідної для проведення аукціону, саме такі інвестори найчастіше виступають замовниками технічної документації. На перший погляд, це зручно для органу державної влади або місцевого самоврядування. Проте, з іншого боку, замовляючи документацію, інвестор отримує певний "контроль над процесом" і може створити умови, завідомо виграшні для себе, що зведе нанівець конкуренцію на аукціоні.

Саме з цих мотивів, мабуть, і було включено до ст. 124 ЗКУ коментовану частину.

Разом із тим, в існуючій редакції ч. 7 навряд чи може розглядатися як заборона зацікавленим особам (не органам місцевого самоврядування та виконавчої влади) виступати замовниками відповідної документації. Тому регулятивного значення коментована норма практично не має.