Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

Стаття 168. Охорона ґрунтів

1. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

2. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

3. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

 

Коментар:

 

До ч. 1. Особлива цінність ґрунтів обумовлюється тим, що саме їх характеристики визначають родючість земельної ділянки, її здатність бути основним засобом виробництва у сільському та лісовому господарстві, складовою більшості природних комплексів.

Ґрунтом є верхній шар земної кори, який складається з мінеральних частинок, органічної речовини, води, повітря, мікроорганізмів (ДСТУ ISO 11074-1:2004 "Якість ґрунту. Словник термінів. Частина 1. Забруднення та охорона ґрунтів"373), тоді як ґрунтовий покрив земельних ділянок - це поверхневий шар ґрунту, який характеризується родючістю (Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затв. наказом Держкомзему від 04.01.2005 N 1).

Щодо співвідношення поняття "ґрунт" із поняттям "земельна ділянка" див. коментар до ч. 2 ст. 79 ЗКУ.

Питанню охорони ґрунтів безпосередньо присвячено, крім коментованої статті, норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 45), Закону України "Про охорону земель" (ст. ст. 52 - 54), КУпАП (ст. ст. 54, 59, 141) та ін.

Більше уваги проблемі охорони ґрунтів приділялося у нормативних документах колишнього СРСР (див. коментар до ст. 167 ЗКУ). Серед сучасних нормативних документів можна назвати ДСТУ 3866-99 "Ґрунти. Класифікація ґрунтів за ступенем вторинної солонцюватості", ДСТУ ISO 11269-1:2004 "Якість ґрунту. Визначення дії забрудників на флору ґрунту. Частина 1. Метод визначення інгібіторної дії на ріст коренів" (ISO 11269-1:1993, IDT), ДСТУ ISO 11269-2-2002 "Якість ґрунту. Визначання дії забрудників на флору ґрунту. Частина 2. Вплив хімічних речовин на проростання та ріст вищих рослин" (ISO 11269-2:1995, IDT), ДСТУ ISO 22030:2007 "Якість ґрунту. Біологічні методи. Хронічна токсичність для вищих рослин" (ISO 22030:2005, IDT) та ін.

До ч. 2. Дозвіл на зняття родючого шару ґрунту при виконанні робіт, пов'язаних з його порушенням, видається на підставі затв. в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Органом, уповноваженим видавати такий дозвіл, відповідно до п. "г" ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є Держземагентство України.

Порядок видачі дозволів на зняття і нанесення родючого шару ґрунту врегульовано наказом Держкомзему від 04.01.2005 N 1, яким затверджено Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок.

Відповідно до норм цього Порядку, дозвіл не вимагається тільки у тих "випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів" (п. 3.2). "Дозвіл видається на підставі … проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель" (п. 3.3).

Позиція Держземінспекції (на даний час цей орган ліквідований і його повноваження передані Держсільгоспінспекції) щодо окремих питань видачі дозволу була викладена у листі від 08.09.2008 N 6-8-2857/1272 "Щодо надання роз'яснення". Зокрема, вказується, що для отримання дозволу обов'язковою є подача агротехнічного паспорту земельної ділянки, що складаються "обласними державними проектно-технологічними центрами охорони родючості ґрунтів та якості продукції" і "організаціями, які мають відповідні ліцензії".

Проблемним є питання щодо необхідності отримання дозволу на зняття ґрунту суб'єктами, що не є землевласниками або титульними землекористувачами - наприклад, підприємствам трубопровідного транспорту, що здійснюють роботи з обслуговування підземного магістрального трубопроводу в охоронній зоні (для розміщення лінійної частини підземних трубопроводів земельні ділянки підприємствам трубопровідного транспорту не відводяться). Вважаємо, що в силу загальних вимог "не заподіювати шкоди природі" (ст. 66 Конституції України та численні положення екологічного та земельного законодавства) термін "користувачі" у даній статті слід розуміти як такий, що охоплює усіх користувачів - у т. ч. і тих, що використовують земельну ділянку на певному зобов'язальному праві, і навіть фактичних користувачів, що використовують земельну ділянку без будь-якої правової підстави.

До ч. 3. Коментована норма кореспондує положенням ч. 3 ст. 166 ЗКУ.

Правила зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей визначені у ГОСТ 17.4.3.02-85 "Требования к охране плодородного слоя почвы при проведении земляных работ" (див. коментар до ст. 166 ЗКУ).

Порушення обов'язку, закріпленого у коментованій нормі, тягне настання відповідальності, зокрема, за ст. ст. 54, 141 КУпАП.

Органи місцевого самоврядування іноді встановлюють більш детальні правила зняття та нанесення родючого шару ґрунту (див., наприклад, рішення Київської міської ради "Про використання поверхневого шару рослинного ґрунту земельних ділянок на територіях забудови та кар'єрів у м. Києві" від 27.12.2001 N 191/1625).