Земельний кодекс України (ЗКУ). Науково-практичний коментар.

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Коментар:

Визначення, наведене у коментованій статті, ідентичне визначенню, вміщеному у ч. 1 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", і аналогічне - визначенню ч. 1 ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Визначальним у понятті земель природно-заповідного фонду є формальний критерій: якими б цінними не були ділянки суші і водного простору з природоохоронного, екологічного, наукового, естетичного, рекреаційного боку тощо, лише ті з них є об'єктами природно-заповідного фонду, яким надано відповідного статусу. І навпаки, ділянки, які вочевидь не мають істотної цінності, проте оголошені об'єктами природно-заповідного фонду, відповідний статус мають.

Порядок створення й оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається розділом VII Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Слід звернути увагу на те, що землі природно-заповідного фонду одночасно можуть бути землями історико-культурного (див. ч. 2 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"), лісогосподарського призначення (див. ст. ст. 70, 85, 100 Лісового кодексу України), водного фонду (див. ст. ст. 5, 8, 9, 94 ВКУ) тощо.