1. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

3. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

4. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

5. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Коментар:

1. Втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.

Транспортні кодекси, статути та правила перевезення вантажів наводять примірний перелік обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу. Їх умовно можна розподілити за двома групами:

- обставини, які передбачають презумпцію вини перевізника: недоліки тари та упаковки, скриті недоліки вантажу або його особливі властивості чи природні втрати тощо. Тобто перевізник повинен довести відсутність своєї вини;

- обставини, які передбачають презумпцію невинуватості перевізника: прибуття вантажу у пункт призначення у цілій і справній тарі без слідів розпакування її в дорозі, за виправленими пломбами вантажовідправника тощо. Тобто перевізника не може бути визнано винним за незбереження вантажу доти, доки його вина не буде доведена.

Однією із специфічних обставин звільнення перевізника від відповідальності за незбереження вантажу слід визнати навігаційну помилку, про яку йдеться у ст. 177 КТМ України. У даному випадку правова сутність навігаційної помилки полягає в тому, що морський перевізник не відповідає за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, якщо доведе, що вони сталися внаслідок дій або упущень капітана, інших осіб суднового екіпажу і лоцмана в судноводінні або управлінні судном. Дії або упущення зазначених осіб під час навантаження, розміщення, вивантаження або здавання вантажу прийнято називати "комерційною помилкою", яка, на відміну від навігаційної помилки, не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу.

2. Транспортними кодексами, статутами та правилами перевезення визначаються випадки, коли доведення вини перевізника за незбереження вантажу покладається на інших учасників процесу перевезення вантажу - на вантажовідправника або вантажоодержувача.

Так, наприклад, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли:

а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення;

б) нестача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;

в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача;

г) нестача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси;

д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція) і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами (п. 111 Статуту залізниць України).

Аналогічні підстави наведено у нормативно-правових актах, що регулюють перевезення автомобільним, внутрішнім водним і повітряним транспортом.

3. Господарський кодекс встановлює наступні розміри відповідальності перевізника за незбережене перевезення вантажу:

а) у разі його втрати або нестачі - у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

б) у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

в) у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості.

Розмір дійсної вартості вантажу, а також розмір сум, на які зменшується вартість вантажу, визначаються в порядку, встановленому транспортними кодексами, статутами, правилами перевезення вантажів. Аналіз цих нормативних актів дає підстави стверджувати, що відповідальність перевізника за незбереження вантажу під час його перевезення носить обмежений характер.

Наприклад, на залізничному транспорті нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси і природної втрати маси вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Вартість вантажів, які належать громадянам і вартість яких не було оголошено під час відправлення, визначається за цінами, що діють у тому місці і на той час, де і коли здійснюється відшкодування збитків (п. 114, 115 Статуту залізниць України).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі його одержувачу.

4. Одержувач вантажу має право відмовитися від його прийняття і вимагати відшкодування йому збитків за умов пошкодження вантажу і водночас зміни внаслідок цього його якості в тій мірі, в якій вантаж не може бути використаний за прямим призначенням (див. коментар до ст. 310 цього Кодексу).

5. Одержувач або відправник мають право вимагати видачі вантажу, який було знайдено попри оформлення його нестачі або втрати, навіть тоді, коли перевізник відшкодував пов'язані з цим збитки. У такому випадку одержувач або відправник зобов'язані повернути перевізнику суму отриманого відшкодування.

Порядок реалізації цього права знаходить свій вираз у транспортних кодексах, статутах та правилах перевезення вантажів.

Наприклад, відповідно до п. 117 Статуту залізниць відправник або одержувач мають право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а в разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня прийняття вантажу до перевезення. Якщо вантаж прибув з перевищенням зазначених термінів, одержувач зобов'язаний прийняти його і повернути суму, отриману від залізниці за втрату вантажу. У разі коли вантаж прибув у частково пошкодженому стані, зазначена сума зменшується з урахуванням збитку, визначеного в порядку, зазначеному в ст. 114 Статуту залізниць України.