1. Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності має здійснюватися за такими принципами:

встановлення рівня оподаткування виходячи з необхідності досягнення та підтримання самоокупності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення бездефіцитності платіжного балансу України;

гарантування стабільності видів і розміру податків, встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також статусу іноземних валют на території України виключно законом;

рівності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при встановленні ставок податків;

заохочення експорту продукції вітчизняного виробництва.

2. Податкові пільги надаються виключно відповідно до закону, як правило, суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які стабільно експортують наукову, наукоємну продукцію, експорт яких перевищує імпорт за фінансовий рік і обсяг експорту яких становить не менше п'яти відсотків від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів.

3. Ставки податків встановлюються та скасовуються відповідно до законів про оподаткування.

Коментар:

1. Частина 1 коментованої статті визначає принципи оподаткування результатів зовнішньоекономічної діяльності. Особливе значення має та обставина, що держава в цій нормі, по-перше, визначає, що регулювання податкових та валютних відносин здійснюється державою у формі прийняття лише законів, а по-друге, держава надає гарантію щодо стабільності видів і розміру податків. Звичайно, що поняття "стабільність" є суб'єктивним, проте зазначена норма може слугувати підґрунтям для пред'явлення будь-яким учасником зовнішньоекономічної діяльності вимог (претензій, позовів) до держави у випадку, коли такий учасник буде вважати зміну податкового режиму надто частою. Крім цього, підкреслюється рівність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо податкового навантаження.

2. Частина 2 визначає можливість застосування податкових пільг до окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, проте, на жаль, конструкція норми не дозволяє зробити висновок про виключний перелік умов, необхідних для надання зазначених пільг.

3. Частини 2 і 3 коментованої статті в черговий раз визначають, що встановлення ставок податків та податкових пільг здійснюється лише у формі прийняття законів, а не підзаконних актів.