Кодекс торгового мореплавания Украины (КТМ Украины) с комментариями к статьямСтаття 181. Обмеження відповідальності перевізника при незазначеній вартості вантажуЯкщо вартість вантажу не була зазначена і включена в коносамент, відшкодування за пошкоджене місце чи одиницю вантажу, якої не вистачає, не може перевищувати 666,67 розрахункових одиниць або 2,0 розрахункових одиниць за один кілограм маси брутто пошкодженого, зіпсованого вантажу або вантажу, якого не вистачає, залежно від того, яка сума вища, за винятком вартості контейнера або іншого транспортного пристрою відправника (фрахтувальника), вартість якого визначається згідно зі статтею 182 цього Кодексу. Угода про зменшення зазначених сум є недійсною. Перевізник не має права на обмеження відповідальності, передбачене в частині першій цієї статті, якщо доведено, що втрата, нестача або пошкодження стали результатом дій або упущень перевізника, здійснених з наміром завдати таку втрату, нестачу або пошкодження чи через самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння збитку. Службовець або агент перевізника не вправі скористатися передбаченими в цій главі правилами про обмеження відповідальності, якщо доведено, що нестача, пошкодження або зіпсуття стали результатом дії або упущення цього службовця або агента, здійснені з наміром заподіяти такий збиток або через самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння збитку. Якщо в коносаменті зазначено кількість місць або одиниць вантажу, поміщеного в контейнер чи на інший пристрій, то кількість місць або одиниць вантажу для цілей цієї статті приймається відповідно до коносамента. Якщо у коносаменті не зазначено кількість місць або одиниць вантажу, поміщеного в контейнер чи на інший пристрій, кількість вантажу в контейнері чи на іншому пристрої вважається одним місцем або однією одиницею вантажу. Коментар: Норма коментованої статті відповідає ст. 4 Гаазько-вісбійських правил і заснована на основному принципі відповідальності перевізника за втрату чи пошкодження вантажу у розмірі дійсної його вартості. Однак, в цьому разі застосовується інший принцип обмеження відповідальності, який отримав назву "дуалістичної системи". Він дозволяє застосовувати обмеження за кілограм маси брутто (як правило, для важких вантажів), а також - за місце чи іншу одиницу (як правило, для легких вантажів). Право вибору методу нарахування належить тій особі, яка пред'являє вимогу про втрату або пошкодження вантажу. Відповідно до коментованої статті можна визначити наступні правила обмеження відповідальності перевізника: 1) Обмеження відповідальності перевізника має місце у разі, якщо вартість вантажу не була зазначена і включена в коносамент. 2) Відшкодування перевізника обмежується сумою розрахункових одиниць, а саме: за пошкоджене місце чи одиницю вантажу, якої не вистачає, не більше 666,67 розрахункових одиниць або 2,0 розрахункових одиниць за один кілограм маси брутто пошкодженого, зіпсованого вантажу або вантажу, якого не вистачає, залежно від того, яка сума вища. Розрахункова одиниця є одиницею спеціального права запозичення (див. коментар до ст. 9 цього Кодексу). 3) Відповідальність перевізника за втрату чи пошкодження контейнера обмежується за спеціальним правилом, наведеним в ст. 182 цього Кодексу. 4) Угода про зменшення зазначених у п. 2 сум обмеження відповідальності є недійсною. 5) Перевізник, службовець або агент перевізника позбавляються права на обмеження відповідальності, якщо доведено, що втрата, нестача або пошкодження стали результатом їх дій або упущень, здійснених з наміром завдати таку втрату, нестачу чи пошкодження чи через самовпевненість з усвідомленням можливості заподіяння збитку. В ч. 4 коментованої статті сформульоване "контейнерне правило", яке відповідає змісту п. 5 ст. 4 Гаазько-вісбійських правил. Сутність полягає в тому, що перевізнику надане право вибору: зазначити під час здачі вантажу, поміщеного у контейнер, кількість місць в такому контейнері або взагалі не зазначати це. У першому випадку перевізник зазначає у коносаменті кількість місць або одиниць вантажу, поміщеного в контейнер, і тому кожне місце буде вважатися одиницею навантаження. В другому випадку,перевізник не зазначає у коносаменті кількість місць або одиниць вантажу, поміщеного в контейнер, тому контейнер буде вважатися одним місцем або однією одиницею вантажу. |
1. Обжалование решения суда является одной из гарантий права на судебную защиту. Не вступившее в законную силу решение арбитражного суда может быть обжаловано в арбитражный суд апелляционной инстанции. Апелляционной инстанцией являются арбитражные апелляционные суды, которые проверяют законность и обоснованность судебных актов арбитражных судов субъектов РФ, принятых ими в первой инстанции. В соответствии с Федеральным конституционным законом "Об арбитражных судах в Российской Федерации" действует 20 арбитражных апелляционных судов.
Апелляционная жалоба (представление) подается в арбитражный апелляционный суд. Процессуальный порядок производства в арбитражном суде апелляционной инстанции регулируется гл. 34 АПК РФ.
Не подлежат апелляционному обжалованию решения суда, которые вступают в законную силу немедленно. Они могут быть обжалованы только в кассационном порядке.
2. Вступившее в законную силу решение суда может быть обжаловано в арбитражный суд кассационной инстанции. Судами по проверке в кассационной инстанции законности вступивших в законную силу судебных актов арбитражных судов субъектов РФ и арбитражных апелляционных судов являются федеральные арбитражные суды округов. В соответствии с Федеральным конституционным законом "Об арбитражных судах в Российской Федерации" на территории РФ действует 10 федеральных арбитражных судов округов.
Кассационная жалоба (представление) подается в федеральный арбитражный суд округа. Производство в арбитражном суде кассационной инстанции регулируется гл. 35 АПК РФ. Не подлежат обжалованию в кассационном порядке решения Высшего Арбитражного Суда РФ, вынесенные им по первой инстанции.
Как указал Конституционный Суд РФ, "отсутствие возможности обжалования в кассационном порядке решений и определений Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации, принятых им в качестве суда первой инстанции по отнесенным к его подсудности делам об оспаривании нормативных правовых актов Президента Российской Федерации, Правительства Российской Федерации, федеральных органов исполнительной власти, само по себе не может служить основанием для признания не соответствующими Конституции Российской Федерации" <1>.
--------------------------------
<1> Постановление Конституционного Суда РФ от 17 января 2008 г. N 1-П "По делу о проверке конституционности положений статей 9 и 10 Федерального конституционного закона "Об арбитражных судах в Российской Федерации" и статей 181, 188, 195, 273, 290, 293 и 299 Арбитражного процессуального кодекса РФ в связи с жалобами закрытого акционерного общества "СЕБ Русский лизинг", общества с ограниченной ответственностью "Нефте-Стандарт" и общества с ограниченной ответственностью "Научно-производственное предприятие "Нефте-Стандарт" // Вестник КС РФ. 2008. N 1.