Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

2. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

Коментар:

1. Коментована стаття передбачає загальний порядок здійснення особистих немайнових прав, під час якого фізична особа, здійснюючи юридично значиму поведінку (дія, бездіяльність, рішення), безпосередньо або через інших осіб перетворює об'єктивно існуюче право, у вигляді норми права, в право суб'єктивне, у вигляді створених для правових можливостей. Так, для здійснення права на психіатричну допомогу, фізична особа повинна дати свою усвідомлену згоду, якщо інше не передбачено чинним законодавством (ЗУ "Про психіатричну допомогу"), для здійснення права на особисті папери (ст. 303 ЦК України) фізична особа повинна, принаймні, створити ці особисті папери. Окремі ж з особистих немайнових прав фізична особа здійснює з моменту народження без вчинення певної визначеної поведінки. Так, наприклад, право на життя (ст. 281 ЦК України) фізична особа може здійснювати і без спеціальних юридичних активних діянь.

2. Специфіка здійснення особистих немайнових прав проявляється, насамперед, в їх правовій природі. Так, будучи тісно пов'язаними з особою носія, особисті немайнові права фізичних осіб повинні здійснюватися нею самостійно, тобто самій вчиняти юридично значимі дії, які спрямовані на здійснення відповідних особистих немайнових прав.

Проте фізична особа за окремих обставин може передавати право здійснення особистих немайнових прав іншим особам. Як правило, законодавець пов'язує цю можливість з недостатнім життєвим досвідом чи станом здоров'я, які не дозволяють фізичній особі самостійно здійснювати особисті немайнові права з метою задоволення власних інтересів.

Саме через це законодавець і визначає окремі випадки, коли здійснення особистих немайнових прав може передаватись іншим фізичним особам з метою захисту інтересу фізичної особи носія цього права. Так, законодавець передбачає, що: а) особисті немайнові права малолітніх осіб можуть здійснюватись їх батьками (усиновителями) та опікунами; б) особисті немайнові права неповнолітніх осіб можуть здійснюватись їх батьками (усиновителями) та піклувальниками; в) особисті немайнові права осіб, які визнані судом недієздатними, можуть здійснюватись їх опікунами; г) особисті немайнові права повнолітніх осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть їх здійснювати і не визнані при цьому недієздатними, можуть здійснюватись їх піклувальниками.

Однак, слід зауважити, що така передача можливості щодо здійснення особистих немайнових прав іншими особами не тотожна поняттю їх передачі іншим особам. Річ в тім, що передача особистих немайнових прав фізичних осіб неможлива, внаслідок того, що вони тісно пов'язані з особою-носієм. Окрім цього, здійснюючи особисте немайнове право шляхом вчинення юридично значимих діянь, зазначені особи створюють відповідні права та обов'язки не для себе, а для фізичних осіб - носіїв цих прав з метою задоволення їх інтересів.

3. Здійснення суб'єктивного права, в тому числі і особистого немайнового, повинно здійснюватись безперешкодно, в межах, що передбачені чинним законодавством. І тому завдання держави полягає у забезпеченні такої реалізації відповідними гарантіями. І саме через те суттєвою гарантією безперешкодного здійснення фізичною особою особистих немайнових прав безпосередньо чи через інших осіб є право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею (ними) особистих немайнових прав. Більш детально забезпечення здійснення особистих немайнових прав фізичної особи закріплено в ст. 273 ЦК України.