Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Коментар:

1. Учасники цивільних за власним розсудом, вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язків. У разі зміни цих обставин, що були наявними при укладенні договору, та погодженню його змісту, названі особи не мають бути заручниками, вибраних же ними, засобів реалізації інтересів. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, законодавець надає перевагу можливості сторін самостійно вирішити питання про зміну змісту договору у зв'язку із істотною зміною обставин (приведення його змісту у відповідність до нових обставин, які сторони не передбачали) або про його розірвання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті обставин. На відміну від ч. 1 ст. 651 ЦК частина перша коментованої статті у питанні можливості зміни та розірвання договору за згодою сторін, у зв'язку із істотою зміною обставин, якими вони керувалися при укладенні договору, не передбачає обмежень у застосуванні ч. 1 ст. 652 ЦК на законодавчому рівні, якщо сторони домовилися про його розірвання. Іншими словами, відповідно до положень ч. 1 ст. 652 ЦК, у разі коли сторони прийшли до згоди про розірвання договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, реалізація їх права на розірвання або зміну договору може бути обмежена або взагалі унеможливлена лише у зв'язку із дією положень їх же договору, який передбачаючи можливість зміни обставин, одночасно виключив можливість зміни або розірвання договору. Можливість зміни та розірвання договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні також, також може бути усунута та унеможливлена, якщо неможливість зміни та розірвання договору випливає із суті зобов'язання (суті договору), наприклад коли із суті договору випливає, що ризик зміни обставин несе одна із заінтересованих сторін його розірвання.

Перше обмеження розсуду сторін, у вирішені питання за взаємної згодою розірвати або змінити договір, у зв'язку із зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладені, а саме обмеження визначені положеннями власного договору, є своєрідним договірним "самообмеженням", яке встановлено за волею його сторін, друге обмеження можливості змінити та розірвати договір, а саме обмеження суттю зобов'язання, є об'єктивним, яке існує незалежно від волі сторін, наприклад коли до договірних відносин є застосовним звичай, відповідно до якого ризик зміни обставин виконання договору, несе одна із його сторін, або ж може бути пов'язаним із волею сторін, наприклад коли покладення ризику зміни обставин на одну із сторін, випливає із суті договору, який уклали сторони.

2. Розуміння положення ч. 1 коментованої статті, у аспекті визначених обмежень можливості для сторін здійснити розірвання договору або його зміну, у зв'язку із істотною зміною обставин, у тому числі обмеження суттю зобов'язання, в значній мірі залежить від розуміння самої правової ідеї, що закладена у зміст ст. 652 ЦК. Названа ідея можливості зміни або розірвання договору у зв'язку з певними ускладненнями доцільності та можливості виконання договору, що породжені непередбачуваними обставинами, що виникли після укладення договору, признана різними правовими системами у вигляді різних концепцій: "марності договору", "відпадання основи правочину", "непередбачуваності", "непередбачуваності непомірного обтяження". Керуючись названої ідеєю у Принципах УНІДРУА вибране загальне поняття "ускладнення", що цілком відповідає назві наведених концепцій, та цілком відповідає поняттю "істотна зміна обставин", яке використовується у назві та положеннях ст. 652 ЦК (Розділ 2. Принципів УНІДРУА). Зміна обставин, що призвела до "ускладнень" у виконанні договору, не завжди дає можливість за згодою сторін розірвати або змінити договір. По-перше така зміна обставин має бути дійсно "істотною". За "неістотної зміни обставин" ст. 652 ЦК застосуванню не підлягає. Частина 1 коментованої статті дає визначення свого розуміння "істотності зміни обставин", а саме передбачається, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачати, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. По-друге навіть за істотної зміни обставин, коли за суттю зобов'язання договір не може бути змінений або розірваний, сторони не можуть, керуючись власним розсудом (наприклад, як це можливо відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК), прийти до згоди про розірвання договору. Розсуд сторін у даному випадку обмежений не лише необхідністю встановлення оціночного факту - "істотності зміни обставин", а і суттю зобов'язання.

Слід зазначити, що істотна зміна обставин не ускладнює виконання зобов'язань настільки і таким чином, що це призводить до неможливості виконання зобов'язання у зв'язку з обставинами за яку жодна із сторін не відповідає. У протилежному випадку зобов'язання відповідно до ст. 607 ЦК мало б бути припиненим¹, за відсутності розірвання договору за згодою сторін. Істотна зміна обставин, які були наявними при укладенні договору, має приводити до фундаментальної зміни рівноваги договору і не лише у правовій площині. За відсутності суттєвості зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або/та за виникнення ускладнень у виконанні, які не призводять до фундаментальної зміни рівноваги договору, договір від відповідно до положень ч. 1 ст. 652 ЦК розірванню за згодою сторін не підлягає. У даному випадку спрацьовує та має перевагу загальне право, положення якого відображені у ст. 629 ЦК, відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами². Правило, що відображено у ст. 629 ЦК не знаходить своєї повної дії, також, і у разі зміни умов договору, у зв'язку із істотною зміною обставин. Практично положення коментованої статті, надаючи змогу зміни та розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, несуть у собі виключення із дії ст. 629 ЦК. Водночас самі положення ч. 1 ст. 652 ЦК дають відповідь на питання коли виключення із правила визначеного у ст. 629 ЦК неможливі, а саме у випадку коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов'язання. Саме договором або виходячи із суті зобов'язання може бути передбачено і відповідно випливати, що зміна обставин була передбачуваною, названі зміни охоплювалися ризиками, що були взяті на себе за договором стороною його виконання. У питанні тлумачення національного законодавства у при застосуванні його положень до спірних правовідносин можуть бути застосовними Принципи УНІДРУА. Відповідно до ст. 6.2.1 Принципів УНІДРУА якщо виконання договору стає більш обтяженим для однієї із сторін, ця сторона не дивлячись на це зобов'язана виконати свої обов'язки з дотриманням наступних положень про укладення. Тобто мова йде про те, що виконання договору має відбутися постільки воно є незалежним від труднощів, які воно може викликати для сторони його виконання. Наприклад: Експедитор А уклав у 2005 році трьохрічний договір з перевізником Б. У відповідності з цим договором Б зобов'язаний був відвантажувати товари із м. Харків до м. Київ. Зважаючи на суттєво підвищення цін на паливо у середньому по країні з моменту підписання договору Б звернувся до А з проханням підвищити тариф на 10 %. Б не має права на таке підвищення тарифу, так як Б несе ризик виконання, яке може бути на протязі дії договору та його виконання стати більш обтяженим.

____________

1 Див. коментар до ст. 607 ЦК.

2 Див. коментар до ст. 629 ЦК.

Названий приклад дає можливість зробити висновок, що можливість зміни та розірвання договору на підставі ч. 1 ст. 652 ЦК може мати місце лише за виключних обставин, у разі "істотної зміни обставин". Статтею 6.2.2 Принципів УНІДРУА надано визначення "ускладнень", які є тими виключеннями, які є достатніми для зміни та розірвання договору за згодою сторін, а саме: "укладенням вважаються випадок, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов'язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання". Назване визначення "ускладнень" практично може бути використано для тлумачення абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК.

3. Договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним або зміненим не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду. Частиною 2 коментованої статті визначаються правила розірвання або зміни договору за рішенням суду, за умови, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання. Змістом ч. 2 ст. 652 ЦК передбачається розірвання, а, у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК), його зміна, лише за рішенням суду. У разі розірвання та зміни договору за рішенням суду, тобто у судовому порядку, законодавець не встановлює більш жорсткий підхід до можливості розірвання договору у порівнянні із ч. 1 коментованої статті. Якщо здійснювати порівняння можливостей розірвання договору за згодою сторін і за рішенням суду, у останньому випадку, вимоги законодавця до можливості розірвання не є більш широкими за змістом. У разі розірвання або зміни договору на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК, суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити існування одночасно чотирьох умов, які є додатковими критеріями визначення ускладнень у виконанні договору, саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміст названих вимог, що встановлюють вимоги до визначення укладень у виконанні, є не ширшим у порівняні із вимогами ч. 1 ст. 652 ЦК. Водночас слід мати на увазі що суб'єктом оцінки на предмет встановлення існування названих критеріїв у випадку розірвання та зміни договору за згодою сторін є самі сторони, а у випадку розірвання або зміни договору за рішення суду, відповідно суд. Визначення у детальній (диференційованій) формі умов розірвання або зміни договору за рішенням суду надано з метою визначення для суду розумних критеріїв оцінки наявності достатніх ускладнень у виконанні договору необхідних для вирішення питання про розірвання або зміни договору. Названі умови розірвання та зміни договору за рішенням суду є аналогами умов, що встановлені у ст. 6.2.2 Принципів УНІДРУА.

3. Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови. 1) В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - є першою умовою. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення. 2) Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення не могли стороною бути розумно прийняті до уваги. Наприклад А погоджується постачати Б матеріал виробництво якого стороною В носить непостійний характер. Водночас названий товар постійно присутнім на ринку, але по значно вищим цінам. Про непостійність виробництва матеріалу стороною В постачальник А обізнаний. У подальшому припинення виробництва матеріалу з боку В взагалі призводить до неможливості для А придбавати у нього названий товар. А не має право посилатися на припинення виробництва матеріалу з боку В, так як А був обізнаний про таку можливість і таке припинення виробництва не було для А непередбачуваним. При належній турботливості та обачливості А погоджуючись постачати Б матеріал вибрав би іншого виробника або домовився на інших умовах про постачання названого товару. Причини, що викликали ускладнення у виконанні договору були наявними при укладенні договору, а їх усунення могло відбутися шляхом вибору іншого виробника матеріалів.

Іноді зміна обставин відбувається повільно, але кінцевий результат цих повільних змін може привести до ситуації ускладнення у виконанні договору. Якщо зміни обставин почалися до укладення договору, ускладнення не виникають, якщо тільки розвиток змін обставин різко не прискорився у період дії договору. Наприклад: В договорі купівлі-продажу між А і Б ціна була виражена у валюті країни С. Ця валюта повільно знижувала свій курс по відношенню до основних валют у період дії договору. Через місяць політична криза у країні С призводить до стрімкої девальвації валюти, порядку 55 % її вартості. Якщо обставини не вказують на інше названі події викликає ускладнення так як різке падіння валюти країни С було непередбачуваним. При всій турботливості та обачності події у країні С щодо призвели до девальвації її валюти після їх виникнення не могли бути усунуті. Девальвація валюти у даному випадку, як обставина, що призвела до ускладнень у виконанні договору, не знаходилася поза межею контролю його сторін.

3) Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. Суттєва зміна цінності або повна трата цінності отримуваного стороною за договором можу відбутися в результаті серйозних змін у ринковій ситуації (наприклад наслідки стрімких та непередбачуваних інфляційних процесів щодо договірної ціни) або марності цілі, для якої вимагалося виконання (наприклад заборона проведення робіт на ділянці землі, яка була набута для будівельних цілей). Безумовно зменшення цінності виконання повинно мати об'єктивні ознаки його виміру, у протилежному випадку проста зміна ставлення чи думки сторони, яка отримує виконання буде мати об'єктивне значення. Утім зміна думки про цінність отримуваного за договором не може і не повинна призводити до констатації зменшення цінності виконуваного. Що стосується марності цілі виконання, то вона може бути прийнята до уваги, тільки тоді коли конкретна ціль договору була відома або мала бути відомою обом сторонам. 4) Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може бути слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання. Так, існує справедливе розуміння, що сторона яка уклала спекулятивний договір, приймає на себе визначену ступінь ризику, навіть у випадку коли вона не могла у повній мірі усвідомити його у момент коли вона укладала договір. Наприклад: Страхова компанія А, яка спеціалізувалася на страхуванні від нещасних випадків, запитала збільшення страхових платежів від страхувальника, у зв'язку з тим, що він уклав трудовий договір виконання робіт відповідного до якого пов'язано із ризиком для життя та може призвести до нещасних випадків у більшій ступені вірогідності ніж було до укладення названого трудового договору. Страхова компанія А не вправі вимагати зміни договору шляхом збільшення страхових платежів, так як вона прийняла на себе ризики нещасних випадків.

4. Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося. Наприклад: А уклала з Б договір на переробку та збереження відходів на території певної територіальної громади. Договір передбачав строк дії 5 років і встановлював ціну за одну тону відходів. Через два роки після укладення договору селищна рада, яка надавала територію для зберігання сміття збільшує у 20 разів ціни за використання земельної ділянки на якій відбувається діяльність Б, у зв'язку претензіями членів територіальної громади щодо того, що орган місцевого самоврядування не надає достатньої уваги питанням охорони навколишнього середовища. Б може використовувати посилання на названі ускладнення (істотну зміну обставин) у відношенні залишених 3 роки дії договору.

5. Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

6. Складнощі можуть також виникати і відношенні співвідношення понять "форс-мажорні обставини" та "істотна зміна обставин". Можлива практична ситуація коли її обставини дають можливість розглядати їх і як "істотну зміну обставин" і як форс-мажорні обставини. Якщо виникає така ситуація, то сторона, яку стосуються названі обставини повинна вирішити, який із правових засобів вона бажає використовувати. Якщо вона звертається до поняття "форс мажорні" обставини, то вона має на увазі звільнитися від відповідальності за невиконання. Якщо ж вона використовує поняття "істотна зміна обставин" посилаючись на ускладнення у виконанні договору, то вона у першу чергу має на увазі таку зміну умов договору, щоб залишити дію договору із зміненими його умовами.

7. Змістом ст. 652 ЦК не передбачено строк відповідно до якого сторона (сторони) мають діяти у разі істотної зміни обставин. Невиправдана затримка у часі, з моменту "істотної зміни обставин", подання заяви заінтересованої сторони щодо розірвання договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, звичайно не тягне за собою втрату такого права, проте може вплинути на встановлення факту "істотної зміни обставин" або на встановлення впливу названого факту на договір.

8. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд за вимогою будь-кого із сторін договору, визначає наслідки розірвання договору виходячи із необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку із виконанням цього договору. Вирішуючи питання про справедливість розподілу між сторонами витрат суд приймаючи до уваги усі витрати понесені стороною не обов'язково може включати до них витрати, що виникли у силу "істотної зміни обставин", постільки суд повинен розглянути, в яких межах сторона прийняла на себе ті чи інші ризики, а також об'єм, в якому сторона, яка отримала виконання може утім вилучити із нього вигоду.

9. Відповідно до змісту ч. 4 ст. 652 ЦК зміна договору за рішенням суду у зв'язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. в один і той же час може розглядатися випадок існування. У разі істотної зміни обставин сторони без будь-яких обмежень можуть вирішити питання за взаємною згодою щодо зміни договору або його розірвання. У разі коли сторони у зв'язку із істотною зміною обставин звернулися до суду, зміна договору за рішенням суду може відбутися лише у випадках: 1) коли розірвання договору неможливе по суспільним мотивам; 2) коли таке розірвання приведе до шкоди, яка буде значно перевищувати подальше виконання договору на умовах змінених судом. Звичайно прийти до висновку, що сформований у другому випадку можна лише розглянувши справу по суті.