Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

2. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Коментар:

1. Змінений зміст договору, а саме зміненні його умови: предмет договору, місце виконання, строки виконання тощо, призводить до зміни зобов'язання, зокрема, проте не виключно, до його змісту. Зміна змісту зобов'язання може полягати як у зміні змісті існуючих прав, так і у зв'язку із тим, що певні права та обов'язки, що охоплюються змістом зобов'язання припиняють свою дію, а інші виникають. Зміна договору не тягне за собою припинення зобов'язання, що ним породжене, назване зобов'язання змінюється відповідно до змінених умов договору.

2. У разі розірвання договору відповідно припиняється зобов'язання сторін. Із ч. 1 та 2 коментованої статті видно, що законодавець розрізняє поняття зміна та розірвання договору, з одного боку, та поняття зміна та припинення зобов'язання з іншого. Конструкції сформульовані у ч. 1 та 2 коментованої статті носять загальний характер і можуть у багатьох питаннях бути конкретизованими спеціальними правилами, які можуть передбачати більш визначені наслідки зміни та розірвання окремих видів договорів.

3. Якщо сторони змінюють або розривають договір за взаємною згодою то у такому випадку застосуванню може підлягати загальне правило про укладення договорів (ч. 1 ст. 638 ЦК), які визначають, договір є укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних його умов. Домовленість про зміну або розірвання договору є теж договором. Водночас ч. 3 коментованої статті передбачене загальне правило про момент зміни або розірвання договору. У разі зміни та розірвання договору за домовленістю сторін, моментом зміни або припинення зобов'язання є, відповідно, момент вчинення правочину, у формі домовленості сторін, про його зміну або розірвання. Дане положення цілком відповідає змісту більш загального положення, що визначено у ч. 1 ст. 638 ЦК. У разі якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Аналойне правило існує у ч. 5 ст. 188 ГК. У ч. 3 коментованої статті не визначається, що законодавець має на увазі під поняттям "зміна та припинення зобов'язання". Статтею 626 ЦК визначено поняття одностороннього та двостороннього договору, проте цивільне законодавство не оперує поняттями одностороння та двостороннє зобов'язання. Якщо зобов'язання розуміти як односторонній правовий зв'язок, виходячи із положень ст. 509 ЦК, відповідно до положень якої одна сторона має право а інша обов'язок, очевидно у разі зміни або розірвання двостороннього договору має припинятися не одне зобов'язання, а два пов'язаних між собою, єдиною підставою виникнення, два зустрічних зобов'язання. Тому при з'ясуванні правових наслідків у вигляді зміни та припинення зобов'язання до уваги необхідно брати дію положень, що регулюють ті чи інші поіменовані договори або/та зміст договір, зміна або розірвання яких потягнула названі правові наслідки.

4. Правило, що передбачене у ч. 4 ст. 653 ЦК не передбачає для сторони договору права, у разі зміни або розірвання договору, вимагати від свого контрагента повернення виконаного за зобов'язанням. Дане правило діє у відношенні обох сторін договору, а не лише у відношенні тієї із сторін, яка наприклад, припустилася порушення договору. суддя ВС України Ярема А. Г. наголошує на невиправданій жорстокості правила, що передбачене у ч. 4 коментованої статті. За його думкою невиправдана жорсткість положень ч. 4 ст. 653 ЦК має бути скоригована шляхом застосування загальних засад цивільного законодавства, якими, зокрема, є засади справедливості, добросовісності та розумності1. У даному аспекті наголошується, що дане правило є жорстким на фоні положень ч. 3 ст. 652 ЦК. З огляду на це суттєвого значення набувають правила спеціальних законів, умови договорів про наслідки зміни та розірвання договорів, а також положення ч. 5 ст. 653 ЦК, відповідно до якої якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним його порушенням однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною та розірвання договору.

Назване бачення може сформувати судову практику у застосуванні принципів справедливості, добросовісності та розумності, наповнивши механізми реалізації названих принципів реальним змістом.

____________

1 Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України /Під редакцією Яреми А. Г., Ротаня В. Г. - К.: Реферат, 2005, с. 165.