Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Коментар:

1. Правочин на зміну або розірвання договору належить вчиняти у тій самій формі, у якій договір укладався. Поняття "форма договору" не охоплює поняття "державна реєстрація", водночас слід зазначити, що у більшості випадків, у разі коли закон вимагає державної реєстрації договору такий договір має укладатися у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Пунктом 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів передбачено, що державна реєстрація правочинів, які укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням проводиться шляхом винесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

2. Правило коментованої статті, яке передбачає право вибору для сторін договору щодо форми зміни та розірвання договору не скасовує дії правил, що передбачені у статтях 218, 219 ЦК. Форма правочину щодо зміни та розірвання договору може бути визначена сторонами договору, за їх домовленістю, у наступному порядку: якщо закон передбачає для договору усну його форму, сторони можуть домовитися про його розірвання у письмовій формі або у письмовій з нотаріальним посвідченням (крім звичайно можливості розірвати договір в усній формі); якщо законом передбачена для договору проста письмова форма сторони можуть домовитися про надання договору про його розірвання письмової форми з нотаріальним посвідченням (крім, можливості здійснити його розірвання у простій письмовій формі). Слід зазначити, що коментована стаття посилаючись на звичай ділового обороту, не визначає, що звичаї ділового обороту можуть встановлювати форму договорів, зокрема форму зміни або розірвання договору. Відповідно до змісту ст. 205 ЦК форми правочинів не можуть встановлюватися звичаями ділового обороту. Коментована стаття наголошує на тому, що звичай ділового обороту може лише заперечувати дію тієї чи іншої форми правочину про зміну та розірвання договору за певних обставин, констатуючи, що за даних умов застосовується інша форма договору про зміну або розірвання. Наприклад, якщо відповідно до закону чи договору зміна та розірвання договору може бути вчинена усно, то із звичаю ділового обороту може випливати інше.

3. Розриваючи або змінюючи договір його сторони, при виборі форми правочину для його зміни та розірвання, можуть відступити лише у бік ускладнення форми: від усної до письмової, від простої письмової до письмової з нотаріальним посвідченням. Даний висновок відповідає юридичній практиці. Положеннями п. 48 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року N 20/5 встановлено, що обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів про зміну або розірвання нотаріально посвідчених договорів, водночас передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів про зміну та розірвання договору має здійснювати та нотаріальна контора (той же нотаріус), яка посвідчувала цей договір. Водночас, відповідно до ст. 654 ЦК односторонньому правочину про зміну та розірвання має бути надано тієї ж форми, що була надана і договору, який змінюється чи розривається, хоча нотаріальна форма у таких випадках наведеною вище Інструкцією не передбачена.

Недотримання форми односторонніх правочинів спрямованих на розірвання та зміну договору, може не призвести до настання бажаних правових наслідків, у зв'язку з тим, що ці правочину можуть бути, за заявою заінтересованої сторони, визнані недійними у зв'язку з недотриманням ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ст. 654 ЦК.