Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі -караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Коментар:

1. Бандитизм - різновид організованої злочинної діяльності, яка включає: 1) організацію озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 257 достатньо вчинення нею хоча б однієї із зазначених дій.

Визначальним для вирішення питань відповідальності за ст. 257 КК є поняття банди. Пленум Верховного Суду України своєю постановою N 13 від 23 грудня 2005 р. запропонував розуміння банди, виходячи з якого банда може становити собою не лише злочинну організацію, а й організовану групу, а її метою може бути вчинення лише одного нападу, який потребує ретельної тривалої підготовки.

2. Незалежно від того, що розуміти під бандою - лише злочинну організацію чи й організовану групу, вирішальне значення для застосування ст. 257 має встановлення таких специфічних для банди рис, як: а) озброєність; б) мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. Озброєність банди характеризується двома чинниками. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей, не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим (вони є об'єктом дозвільної системи або носіння їх громадянам заборонено). Це вогнепальна і холодна військова, мисливська і спортивна зброя, саморобна чи перероблена зброя (зокрема, обрізи), вибухові пристрої, інші аналогічні пристосування. При визначенні того, чи належать певні предмети до вогнепальної, холодної зброї, вибухових пристроїв, потрібно враховувати роз'яснення, які містяться у пунктах 2 - 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 26 квітня 2002 р.

Разом з тим слід мати на увазі, що у зазначеній постанові питання про правовий статус пневматичної зброї, пристроїв для стрільби газовими, гумовими та іншими аналогічними зарядами вирішується стосовно не ст. 257, а статей 262 і 263. Тому відповідні положення не можуть бути прямо застосовані для визначення наявності чи відсутності озброєності як ознаки банди.

Наявність пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, використання яких громадянами потребує спеціального дозволу (зокрема пневматична зброя зі швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек., газові пістолети і револьвери, газові балони, споряджені газом нервово-паралітичної дії). Використання бандитами зброї, на яку в установленому порядку видано дозвіл, не виключає озброєності банди.

За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати знають інші члени банди.

Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діяти раптово, агресивно.

3. Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення хоча б однієї з таких дій:

1) організацію банди;

2) участь у банді;

3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Організація банди та участь у банді за своїми суттєвими ознаками не відрізняються від аналогічних дій, які є ознаками злочину, передбаченого ст. 255. При цьому організатор або учасник банди не обов'язково повинен брати участь у вчинюваних бандою нападах.

Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять собою напад, зокрема застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так й інші особи, які не є учасниками банди. Таким чином, відповідальність за бандитизм (як виконавці) можуть нести й особи, які не вступили до банди. У випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності як пособник бандитизму.

Участь у нападі, вчинюваному бандою, наявна й тоді, коли в конкретному епізоді брали участь лише окремі її члени (тобто, не банда у повному складі), навіть один бандит за умови, що відповідне сприяння цьому нападові здійснювала банда як злочинне об'єднання. При цьому використання зброї в процесі нападу не є обов'язковим.

Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 257, слід визначати з урахуванням того, в якій формі вчинюється бандитизм. Не викликає сумніву, що участь у банді та участь у нападі, вчинюваному бандою, передбачає те, що відповідне стійке озброєне злочинне об'єднання - банда - вже існує. Що ж до організації озброєної банди, то момент закінчення аналізованого злочину у такій формі в теорії і на практиці визначається неоднозначно. Традиційним є підхід, за яким цей злочин з усіченим складом вважається закінченим з початку дій, спрямованих на виникнення банди, незалежно від їх успішності, результативності, тобто незалежно від того, чи вдалося створити банду і чи вчинила вона напади.

Проте Пленум Верховного Суду України у постанові N 13 від 23 грудня 2005 р. зазначає, що дії обвинувачених в організації банди можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише тоді, коли банду вже організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватися як замах на бандитизм (тобто Пленум Верховного Суду України визнав можливість замаху на злочин з усіченим складом).

У цій самій постанові міститься й інша суперечлива теза, яка стосується оцінки стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчинюють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Зазначається, що "уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються". Виходячи з тлумачення моменту закінчення бандитизму, якого дотримується Пленум Верховного Суду України, такі дії не можна кваліфікувати як закінчений злочин, оскільки на момент початку нападу стійкого озброєного об'єднання ще не існує. У випадку ж, коли зброєю заволодіти не вдалося, про наявність закінченого бандитизму говорити тим більш безпідставно.

4. Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою - здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози громадській безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійснення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

6. Окремі злочини, вчинені в ході бандитизму, кваліфікуються за сукупністю ст. 257 та відповідних статей Особливої частини КК про відповідальність за посягання проти особи, власності, авторитету органів державної влади тощо.

Незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, вибухових пристроїв з метою використання при бандитизмі слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. 262 або ч. 1 ст. 263.

* * *

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 13 від 23 грудня 2005 р. "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" (пункти 16 - 26).

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 3 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" (пункти 2 - 4, 7, 26).