Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.

1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою -караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

4. Частину четверту виключено 

5. Частину п'яту виключено 

Коментар:

1. Під тероризмом звичайно розуміють залякування населення і органів влади з метою досягнення злочинних намірів. Він полягає у погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнути певних політичних чи інших цілей, спонукати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. Заподіяння чи загроза заподіяння шкоди є своєрідним попередженням про можливість спричинення більш тяжких наслідків, якщо вимоги терористів не буде сприйнято. Характерною ознакою тероризму є його відкритість, коли про мету заподіяння шкоди чи погрози, про вимоги широко розголошується.

КК містить низку норм, які встановлюють відповідальність за різні акти тероризму (крім ст. 258, це, зокрема, статті 147, 259, 261, 266, 277, 278, 279, 444).

2. Об'єктом злочину, передбаченого ст. 258, є громадська безпека від проявів тероризму.

3. Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків;

2) погроза вчинення зазначених дій.

Під застосуванням зброї при вчиненні терористичного акту слід розуміти її використання за цільовим призначенням - здійснення вибухів, прицільних пострілів чи хаотична стрільба в місцях перебування людей, заподіяння ударів холодною зброєю.

Про поняття підпалу і вибуху див. коментар до ст. 113.

Інші дії, які створювали небезпеку, - це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання наслідків у вигляді смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перерви руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій. До них, зокрема, належить застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, руйнування висотних споруд, а також гребель та інших гідротехнічних споруд, поширення збудників заразних хвороб тощо.

Про поняття погрози див. коментар до статей 127, 152.

Створення небезпеки для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258) полягають у таких змінах у навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом і хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в диспозиції ч. 1 ст. 258: а) порушення громадської безпеки, залякування населення; б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами; г) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

6. Кваліфікованими видами терористичного акту є: 1) вчинення його повторно; 2) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним значної майнової шкоди; заподіяння ним інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 258), а особливо кваліфікованим - загибель людини (ч. 3 ст. 258).

Повторність має місце при вчиненні терористичного акту особою, яка раніше вчинила такий самий закінчений злочин або ж перерваний на стадії готування чи замаху і знову вчинила посягання, передбачене ст. 258.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

Заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків наявне при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіянні реальної шкоди, загроза якої передбачена ч. 1 ст. 258. Те, що майнова шкода є значною, а інші наслідки - тяжкими, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які постраждали внаслідок акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо. До тяжких наслідків належить і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому.

Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.

* * *

Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом від 27 січня 1977 р. Ратифікована Україною 17 січня 2002 р.

Протокол, що доповнює Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом, від 15 травня 2003 р. Ратифікований Україною 20 вересня 2006 р.

Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р. Ратифікована Україною 31 липня 2006 р.

Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 грудня 1999 р. Ратифікована Україною 12 вересня 2002 р.

Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом від 15 грудня 1997 р. Україна приєдналась до Конвенції 29 листопада 2001 р.

Міжнародна конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму від 13 квітня 2005 р. Ратифікована Україною 15 березня 2006 р.

Закон України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 р.

Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення, конфіскацію доходів від злочинної діяльності та фінансування тероризму від 16 травня 2005 р.

Загальна позиція ЄС "Про боротьбу з тероризмом" (2001/930/PESC).

Рамкове рішення Ради ЄС "Про боротьбу з тероризмом" (2002/475/JAI від 13 червня 2002 р.).

Договір про співробітництво держав - учасниць СНД у боротьбі з тероризмом від 4 червня 1999 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 13 від 23 грудня 2005 р. "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями".