Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.

1. Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене слідчим, прокурором або суддею, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у вчиненні кримінального правопорушення особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Коментар:

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення конституційного права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист. Додатковим факультативним об'єктом може виступати свобода та недоторканність зазначених осіб, їх здоров'я, майнові блага чи інші права або законні інтереси.

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути підозрюваний, обвинувачений або підсудний.

Підозрюваний - це особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину, або особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого; обвинувачений - особа, щодо якої слідчим винесено постанову про притягнення як обвинуваченого, а підсудний - особа, щодо якої винесено постанову про віддання до суду.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у:

1) недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника;

2) іншому грубому порушенні права потерпілого на захист.

Право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист включає право захищатися від підозри та обвинувачення, а також право захищати свої особисті і майнові інтереси. Форми реалізації права на захист підозрюваного, обвинуваченого і підсудного передбачені кримінально-процесуальним законодавством. Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право захищатися від підозри та обвинувачення, а також обстоювати свої законні інтереси особисто або за допомогою захисника. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. передбачає випадки, коли участь захисника є обов'язковою.

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України від 28 грудня 1960 р., як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Недопущення захисника має місце у випадках невиконання особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею вимог Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р. про допуск захисника до участі у справі в будь-якій стадії процесу, коли захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним. Ненадання своєчасно захисника має місце при невиконанні встановленого порядку призначення захисника у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України від 28 грудня 1960 р. Інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист може мати місце, наприклад, у випадку впливу на потерпілого з тим, щоб останній відмовився від запрошеного чи призначеного захисника, непризначення захисника у випадках, передбачених законом, тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення передбачених ст. 374 дій.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор або суддя.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб, а також настання наслідків у вигляді: 2) засудження особи, невинної у вчиненні злочину; 3) інших тяжких наслідків.

Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, які призвели до засудження невинної у вчиненні злочину особи, є обставиною, що обтяжує відповідальність, за умови, що діяння винної особи безпосередньо призвело до зазначених наслідків. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї. Поняття інших тяжких наслідків є оціночним: їх наявність встановлюється судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. До таких наслідків можна віднести, зокрема, самогубство чи замах на нього, тяжке захворювання потерпілого.

 * * *

Конституція України (статті 29, 59, 63).

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (статті 21, 43, 431, 44 - 48, 140, 218, 237, 263).

Рішення Конституційного Суду України у справі про право вільного вибору захисника N 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 р.

Роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України "Про обов'язковість виконання адвокатами вимог ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України" N IV/9-2-7 від 18 лютого 2005 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 8 від 24 жовтня 2003 р. "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві".