Кримінальний кодекс України (КК України). Науково-практичний коментар.
Стаття 375. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
1. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови -
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Коментар:
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок реалізації конституційних засад здійснення судочинства. Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя чи здоров'я потерпілого, його свобода та недоторканність, майнові блага або інші права і законні інтереси.
2. Предметом злочину є вирок, рішення, ухвала або постанова, що постановляються суддею (суддями). Про їх поняття див. коментар до ст. 382.
3. Об'єктивна сторона злочину полягає у постановленні суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення.
Неправосудним є судове рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Злочин вважається закінченим з моменту постановлення суддею (суддями) судового рішення.
4. Суб'єктом злочину можуть бути тільки судді, які одноособово чи в колегіальному складі розглядають справи у судах першої інстанції, апеляційних або судах касаційної інстанції.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 375) є: 1) спричинення тяжких наслідків; 2) вчинення його з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
До тяжких наслідків можна віднести засудження потерпілого до позбавлення волі, його самогубство чи замах на нього, тяжке захворювання тощо. Про поняття корисливого мотиву чи інших особистих інтересів див. коментар до статей 115 і 148.
* * *
Конституція України (ст. 129).