Бюджетний кодекс України (БК України). Науково-практичний коментар.

1. Видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 88 - 91 цього Кодексу.

2. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Коментар:

1. Види видатків та кредитування місцевих бюджетів залежать від типу місцевого бюджету. Так, наприклад, види видатків бюджету села суттєво відрізняються від видів видатків бюджету міста, районного бюджету чи обласного бюджету. Види видатків місцевих бюджетів регулюються не тільки коментованим Кодексом, але й Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". При цьому існують певні колізії правових норм. Так, стаття 2 цього Кодексу визначає два різних поняття "місцеві бюджети" та "бюджети місцевого самоврядування". А Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" у статті 1 оперує цими поняттями як синонімами.

Згідно з частиною 7 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки місцевих бюджетів поділяються на:

1) видатки, пов'язані із виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Ці видатки визначаються функціями держави, які передані на виконання органам місцевої влади з відповідною деталізацією видатків (див. також коментарі до статей 88, 89, 90 цього Кодексу). При цьому такі видатки враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів та регулюються державою, яка має забезпечувати фінансування таких видатків шляхом надання відповідних трансфертів. Кошти таких трансфертів передбачаються щорічно в законі про Державний бюджет України;

2) видатки, пов'язані із виконанням власних повноважень місцевого самоврядування (див. також коментар до статті 91 цього Кодексу). Ці видатки спрямовані на реалізацію повноважень органів місцевого самоврядування і не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Джерелом фінансування цих видатків є власні надходження місцевих бюджетів. Кошти для фінансування цих видатків передбачаються у щорічних рішенням органів місцевої влади про відповідний бюджет.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, які встановлюються рішеннями про місцевий бюджет. Відповідно до частини 2 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних бюджетів та визначають напрямки їх використання.

Видаткова частина місцевих бюджетів визначає два типи видатків:

1) поточні видатки - видатки, які спрямовуються на фінансування існуючих установ, закладів, що утримуються за рахунок бюджетних коштів;

2) видатки розвитку - видатки, які спрямовуються на фінансування програм соціально-економічного розвитку відповідної території. Ці видатки пов'язані із реалізацією інвестиційних програм (проектів), фінансування субвенцій та іншими подібними програмами.

Видатки, пов'язані із здійсненням повноважень органів місцевої влади, які виникають внаслідок прийняття відповідних законів Верховною Радою України, повністю фінансуються за рахунок Державного бюджету України. Додаткові витрати місцевих бюджетів, які виникають внаслідок рішень органів державної влади (наприклад, надання певних пільг щодо сплати податків тощо) мають повністю компенсуватися за рахунок Державного бюджету України.

2. Частиною 2 коментованої статті БК встановлено, що кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Нагадаємо, відповідно до ч. 3 ст. 13 Бюджетного кодексу, складовими частинами спеціального фонду місцевого бюджету можуть бути: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Важливо також зазначити, що на відміну від державного бюджету, де спеціальний фонд створюється завжди, формування спеціального фонду місцевого бюджету залежить від вольового рішення органу, що ухвалює цей бюджет (тобто, Бюджетним кодексом віднесено на розсуд Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради прийняття рішення про створення чи нестворення у складі відповідного місцевого бюджету спеціального фонду). Разом з тим, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада може ухвалити рішення про створення спеціального фонду у складі відповідного місцевого бюджету виключно на підставі закону про Державний бюджет України.

Згідно положень частини 7 статті 13 БК України, передача коштів між загальним та спеціальним фондами місцевого бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього, але крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу. Вказана норма коментованого Кодексу визначає порядок дій із залишками коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету, які залишилися на кінець поточного бюджетного періоду. Так, Державне казначейство зобов'язане зберігати ці залишки на рахунках для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Окрім того, якщо на кінець поточного бюджетного періоду залишилися невиконані бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, і такі бюджетні програми не передбачені проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів все одно зобов'язані виконати ці зобов'язання, при чому до кінця поточного бюджетного періоду, до того ж в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.