Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

2. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Коментар:

1. Коментована стаття визначає, що до агентських відносин можуть застосовуватися положення ЦК України. Частина 7 ст. 179 ГК України містить аналогічне за змістом положення. Близькі за змістом правовідносини передбачені положеннями ЦК України, що регулюють відносини представництва (гл. 17 ЦК України). Зокрема слід звернути увагу на ст. 243 ЦК України з цієї глави, відповідно до якої комерційним представником є особа, що постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Глава 17 ЦК України містить також положення щодо порядку оформлення представництва, правил вчинення правочину представником, правочинів, які може вчиняти представник, тощо.

2. Комерційне посередництво містить ознаки як договору комісії, так і договору доручення. Відповідно відносини щодо комерційного посередництва можуть регулюватися положеннями ЦК України, що стосується таких суспільних відносин. Так, гл. 68 "Доручення" ЦК України стосується відносин доручення. Стаття 1000 "Договір доручення" цієї глави ЦК України встановлює, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Ця ж стаття встановлює положення, що стосуються строку дії доручення, права повіреного на плату, обов'язків повіреного тощо.

Відносини щодо комісії регулюються гл. 69 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Ця ж глава містить положення, які можуть застосовуватися до агентських відносин: положення щодо комісійної плати, субкомісії, виконання договору комісії тощо.

3. Агентські відносини в окремих сферах господарської діяльності врегульовуються відповідними положеннями законодавства України. Зокрема, агентська діяльність у сфері торговельного мореплавства регулюється гл. 5 "Морське агентування" КТМ України. У цій главі містяться положення щодо порядку агентування суден, прав та обов'язків морського агента, порядку припинення договору морського агентування тощо. У сфері страхування ці відносини регулюються Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.96 р. N 1523. Відносини щодо посередництва у сфері страхування регулюються Інструкцією щодо умов і правил здійснення посередницької діяльності з приватизаційними паперами та контролю за їх дотриманням, затвердженою наказом Фонду державного майна України, Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України від 19.02.97 р. N 190/ЛП-7. У сфері працевлаштування діють Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2001 р. N 155/534. Порядок надання агентських послуг у сфері авіаперевезень зокрема регулюється Положенням про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України, затвердженим наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30.12.2004 р. N 255.