Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

2. Орган державної влади, уповноважений здійснювати нагляд за страховою діяльністю, має право відповідно до закону встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування.

3. При укладенні договору страхування страховик має право вимагати у страхувальника довідку про його фінансовий стан, підтверджену аудитором (аудиторською організацією).

4. Укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Коментар:

1. Про договір як підставу виникнення зобов'язання по страхуванню говорить і Закон України "Про страхування" у ст. 15, яка визначає підстави виникнення добровільного страхування. Аналогічні положення містяться у Правилах добровільного страхування, що розробляються страховиками на підставі вищезгаданого Закону.

Договір страхування можна визначити як правочин, за яким одна сторона (страхувальник) передає за плату і на певний строк іншій особі (страховику) ризик матеріальних втрат, пов'язаних з обставинами, що можуть статися в житті страхувальника або іншої особи (застрахованого), натомість страховик зобов'язується сплатити страхувальнику страхову суму (страхове відшкодування) в разі настання передбачених договором обставин.

Зміст ч. 4 ст. 16 Закону України "Про страхування" вказує на ті умови договору, що вимагаються законодавцем, тобто істотні умови. Проте не всі перелічені в статті умови договору можна вважати істотними, окремі є реквізитами будь-якого договору.

Таким чином, істотними умовами договору страхування є предмет договору, тобто страхова послуга, що полягає в передачі ризику настання непередбачуваних подій однією стороною (страхувальником) іншій стороні (страховику), страховий ризик, тобто подія, що може статися в житті страхувальника чи застрахованого, страхова сума, строк дії договору страхування.

Як уже зазначалося, страхове зобов'язання відноситься до зобов'язань про надання послуг, а відтак предметом договору страхування є послуга. Послуга полягає в тому, що страховик приймає на себе ризик страхувальника у межах страхової суми (страхового відшкодування).

У світовій практиці договір страхування набуває чинності або з моменту сплати першого страхового внеску (Німеччина, Іспанія), або з моменту його укладення (Бельгія, Данія, Нідерланди, Португалія, Великобританія), або з моменту, що зазначається в договорі (Франція, Греція, Ірландія).28

В Україні, за загальним правилом, договір страхування набирає чинності з 00 годин наступного дня за днем сплати страхового платежу готівкою або з дня надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страховика (або з дня, що є наступним за таким днем). Винятком з цього правила є те, що сторони в договорі можуть передбачити більш пізні або більш ранні строки вступу його в силу. У такому випадку договір набуває чинності з 00 годин дня, зазначеного в договорі страхування як початок дії даного договору. Договір страхування поширює свою чинність лише на страхові випадки, що сталися після набрання чинності договору під страхом його недійсності.

Договір страхування припиняє свою дію о 24 годині дня, зазначеного як день закінчення дії договору, або може припинити свою дію достроково.

У період дії договору може відбутися зміна сторін у зобов'язанні.

Підставами для цього є, по-перше, смерть страхувальника-громадянина, що уклав договір страхування на користь третіх осіб. У такому випадку права й обов'язки за договором переходять до застрахованого, а у випадку, коли застрахований є обмежено дієздатним чи недієздатним за віком чи станом здоров'я, - до осіб, які в силу закону зобов'язані охороняти права та інтереси такого застрахованого.

По-друге, "втрата" страхувальником - юридичною особою прав юридичної особи внаслідок реорганізації.29 На нашу думку, термін "втрата", який вживається у законі, є не коректним, оскільки при реорганізації юридична особа не "втрачає" права, а передає їх іншій юридичній особі. При реорганізації юридична особа, що реорганізується, перестає існувати, тому необхідно передати права та обов'язки страхувальника її правонаступнику.

Таким чином, підставою для зміни особи страхувальника є припинення юридичної особи - страхувальника шляхом реорганізації з відповідною передачею прав і обов'язків за договором страхування іншій юридичній особі. Закон обумовлює зміну страхувальника за цією підставою згодою страховика. Отже, у випадку відсутності такої згоди зміна сторони не відбувається, а договір страхування припиняє свою дію. Третьою підставою для зміни особи страхувальника є визнання його у встановленому порядку недієздатним чи обмежено дієздатним. У такому випадку права й обов'язки за договором страхування переходять до опікуна або він реалізує їх зі згоди піклувальника.

Таким чином, підставою для зміни сторін у страховому зобов'язанні є, як правило, правонаступництво. Проте з цього загального правила є виняток. Так, за умовами добровільного страхування дітей страхувальник має право передати свої право й обов'язки за договором будь-кому з родичів дитини або його усиновителям. З метою охорони прав застрахованої дитини, умовами страхування передбачене правило, за яким особа, що прийняла на себе права й обов'язки страхувальника, у випадку дострокового припинення договору страхування має право отримати викупну суму лише за період, коли вона фактично сплачувала страхові платежі, решта виплачується застрахованій дитині.

Особливістю страхових правовідносин є те, що не всяка виплата страхової суми призводить до виконання страховиком своїх зобов'язань в повному обсязі, а відтак і до припинення дії страхового зобов'язання. Страхове зобов'язання може передбачати кілька страхових виплат, які проте в сумі не можуть перевищувати страхової суми. У такому випадку перша страхова виплата не припиняє дії страхового зобов'язання і лише виплата повністю страхової суми є підставою припинення страхового зобов'язання.

В обов'язковому страхуванні виплата страхової суми теж не припиняє дії страхового зобов'язання, окрім виплати у зв'язку зі смертю страхувальника, а припиняється дія страхового зобов'язання лише з моменту, коли відпали обставини, що дозволяють відносити дану особу до категорії застрахованих осіб.

Страхове зобов'язання може бути достроково припинене на вимогу страховика або страхувальника за умови, що це передбачено договором. У разі дострокового припинення дії договору страховик виплачує страхувальнику викупну суму. Розмір викупної суми залежить від того, яка із сторін вимагає дострокового припинення, та від виду страхування.

Якщо ініціатором є страхувальник, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу та фактичних страхових виплат, що були здійснені за даним договором страхування. Однак якщо вимога страхувальника обумовлена винними діями страховика, то останній повертає страхувальнику сплачені страхові платежі повністю.

Якщо ініціатором є страховик, то страхувальнику повертаються сплачені страхові платежі повністю. Однак якщо вимога страховика обумовлена винними діями страхувальника, то останньому повертаються страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи.

2. Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

Основними функціями Уповноваженого органу є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

3) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;

4) проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

5) розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Уповноваженого органу;

6) узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

7) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

8) проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

10) забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

11) встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

12) проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

13) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

14) здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

Уповноважений орган може здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

3. Укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Законодавство (ст. 18 Закону України "Про страхування") вимагає, аби договір страхування був укладений у письмовій формі.

Договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, що підписується обома сторонами (наприклад, п. 5.2 Правил добровільного особистого страхування громадян від нещасних випадків "Княжа"; п. 4.3 Правил страхування громадян на випадок травми від нещасного випадку НАСК "Оранта"), так і шляхом вручення страховиком страхувальнику на підставі його письмової чи усної заяви страхового полісу (свідоцтва), що підписується страховиком.

У тому випадку, коли заява страхувальника подається у письмовій формі, можна говорити про такий спосіб укладення договору, як обмін документами, що підписуються сторонами. У тому випадку, коли заява страхувальника зроблена в усній формі, страховий поліс, що знаходиться у страхувальника, є документом, що підтверджує факт укладення договору. У цьому разі доцільно витребувати від страхувальника письмове підтвердження того, що поліс йому вручено.

Чинні правила страхування у своїй більшості та законодавство містять вказівку на те, що факт укладення договору посвідчується страховим свідоцтвом, договором чи полісом, одночасно зазначаючи, що вони є формою договору страхування.