Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

2. Спеціальні (вільні) економічні зони створюються з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Коментар:

1. Одним з пріоритетних напрямів державної політики України є соціально-економічний розвиток її регіонів, а також всієї країни шляхом створення і ефективного функціонування спеціальних (вільних) економічних зон. Вони створюються для вирішення невідкладних проблем виходу народного господарства України з економічної кризи через залучення іноземних і вітчизняних інвестицій, стимулювання виробництва, досягнення збалансованості економічного розвитку відповідних регіонів країни, ефективного розміщення та використання їх матеріальних, трудових та інших ресурсів.

Частина 1 ст. 401 Кодексу дає визначення спеціальної (вільної) економічної зони. Крім Господарського кодексу України визначення спеціальної (вільної) економічної зони дається в Законі України від 13.10.92 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та в Законі України від 16.04.91 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Спеціальна (вільна) економічна зона - це в першу чергу частина території України. Це територія певної держави (місто, регіон), держав, яка має відповідний необхідний потенціал, ресурси для розвитку господарської діяльності, розширення торгівлі, виробництва продукції. Чинне законодавство України загальних правил щодо розташування будь-якої спеціальної (вільної) економічної зони не встановлює. Але передбачаються певні критерії для певного типу спеціальної (вільної) економічної зони, які необхідно брати до уваги при створенні такого типу економічної зони на певній території. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.99 р. "Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності" визначає конкретні умови, які необхідно брати до уваги при створенні певного типу спеціальної (вільної) економічної зони. Такими умовами є: певне географічне розташування, наявність або близькість мереж комунікацій, наявність виробничої бази відповідної спеціалізації, наявність відповідної інфраструктури (виробничої, невиробничої, соціальної).

Законодавством України встановлюється на території спеціальної (вільної) економічної зони спеціальний правовий режим господарювання та особливий порядок застосування та дії законодавства України.

Господарський кодекс України розкриває зміст спеціального правового режиму господарської діяльності шляхом встановлення, що на території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів. Закон України від 13.10.92 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" вказує тільки на сприятливі валютно-фінансові умови для розвитку банківсько-кредитної системи, страхування та системи державного інвестування. Зміст спеціального режиму кожної спеціальної (вільної) економічної зони визначається окремим законом про певну зону.

В офіційному визначенні спеціальної (вільної) економічної зони не знайшли відображення такі головні складові спеціальних (вільних) економічних зон, як спеціальний суб'єкт, обов'язковість створення економічної зони спеціальним законом, на певний строк, наявність спеціальних територіальних органів, які виконують функції управління зоною.

Нормативно-правові акти, які регулюють відносини в економічній зоні, передбачають, що пільгові умови підприємництва застосовуються не до всіх суб'єктів, які здійснюють підприємницьку діяльність на території спеціальної (вільної) економічної зони. Такий пільговий режим застосовується тільки до спеціальних суб'єктів - "суб'єктів спеціальної (вільної) економічної зони". Спеціальним законодавством встановлюються певні вимоги, виконавши які суб'єкт господарювання отримує статус суб'єкта конкретної спеціальної (вільної) економічної зони, а після цього - усі передбачені пільги. Коло суб'єктів встановлюється диференційовано для кожної економічної зони окремим законом по створенню конкретної зони. В одних зонах суб'єктами спеціальної (вільної) економічної зони можуть бути суб'єкти підприємництва, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи; в інших - суб'єкти підприємництва - юридичні особи. Крім того, спеціальним законодавством встановлюється ще ряд вимог, головною з яких є реєстрація інвестиційного проекту на певну суму (залежить від зони) та укладення договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту у спеціальній (вільній) економічній зоні. Після виконання усіх умов, передбачених спеціальним законодавством, відповідний суб'єкт отримує свідоцтво про реєстрацію суб'єкта спеціальної (вільної) економічної зони за встановленою формою. Свідоцтво є підставою для надання пільг, передбачених законодавством для суб'єктів цієї економічної зони.

Пільги були складовою спеціального правового режиму господарювання спеціальних (вільних) економічних зон України до 25.03.2005 р., поки Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" не вніс зміни в законодавство про спеціальні (вільні) економічні зони, якими виключив статті зі спеціальних законів про спеціальні (вільні) економічні зони, які передбачали певні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 р. N 1119 "Деякі питання ввезення (пересилання) товарів у спеціальні (вільні) економічні зони та вивезення товарів за їх межі" було встановлено, що суб'єкти спеціальних (вільних) економічних зон при ввезенні (пересиланні) товарів (крім підакцизних товарів та товарів 1 - 24 груп УКТЗЕД) в рамках реалізації інвестиційних проектів з метою здійснення операцій щодо переробки таких товарів можуть за своїм рішенням надавати митним органам прості векселі на суму ввізного мита та податку на додану вартість із строком погашення не більше ніж 90 днів.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюється порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального. На виконання цього кожна спеціальна (вільна) економічна зона створюється спеціальним відповідним законом про окрему економічну зону, який передбачає статус зони, мету її створення, пільги, які в ній запроваджуються. Крім того, спеціальним законодавством передбачається порядок застосування і дії законодавства України на території економічної зони. На практиці окремі спеціальні (вільні) економічні зони створювалися відповідно до указів Президента України згідно з перехідними положеннями Конституції України.

Спеціальні (вільні) економічні зони - це тимчасове явище, воно створюється для досягнення конкретних цілей на певний строк. Строк функціонування економічної зони встановлюється законом про її створення.

Характерною рисою спеціальних (вільних) економічних зон України є наявність спеціальних територіальних органів, які виконують функції управління зоною. Їх створення передбачається Законом України від 13.10.92 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", законами про створення конкретних спеціальних (вільних) економічних зон, де і зазначаються їх основні функції та повноваження. Органами управління спеціальних (вільних) економічних зон є:

а) місцеві ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень. Вони здійснюють свої повноваження на території зони у повному обсязі, якщо законодавчими актами про створення спеціальних (вільних) економічних зон не передбачено інше. Крім того, до сфери повноважень місцевих рад та місцевої державної адміністрації належать ті, які зазначені в спеціальному законі;

б) орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони, що створюється за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності. Функції цього органу може бути покладено на одного із суб'єктів спеціальної (вільної) економічної зони. Законодавець не обмежує можливість використання для побудови таких органів будь-якої організаційно-правової форми і дає право вибору такої форми при створенні органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони. Функції та повноваження органу господарського розвитку й управління спеціальної (вільної) економічної зони визначаються Законом України від 13.10.92 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони. Орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони забезпечує загальні умови її функціонування.

Крім того, деякі закони про конкретні зони визначають ще один орган управління - Раду: Раду з питань територій пріоритетного розвитку та спеціальної економічної зони "Порт-Крим"; Раду з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області.

2. Спеціальні (вільні) економічні зони при створенні потребують обґрунтування доцільності їх створення. Мету створення спеціальних (вільних) економічних зон зафіксовано в ч. 2 ст. 1 Закону України від 13.10.92 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та в ч. 2 ст. 401 Господарського кодексу України. Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є: залучення інвестицій та ефективне їх використання, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвиток інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.99 р. "Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності" затверджено програму розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року. Постанова більш детально розкриває цілі створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні через визначення основних завдань програми. Поряд із вже зазначеними цілями вказується на ефективне використання наявної та створюваної транспортно-комунікаційної мережі України, збільшення податкових надходжень і обов'язкових платежів до бюджету, сприяння здійсненню структурної перебудови господарського комплексу окремих регіонів, впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, збільшення доходів населення.

Для окремих конкретних спеціальних (вільних) економічних зон законодавчими актами встановлюються спеціальні цілі з урахуванням їх типу, географічних, виробничих та інших умов. Так, Закон України від 18.03.99 р. "Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу "Курортополіс Трускавець" основною метою створення зони називає стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямованої на збереження та ефективне використання природних лікувальних ресурсів курорту Трускавець, прискорення економічних реформ у лікувально-оздоровчій галузі та розвиток туризму. А стаття 1 Закону України від 23.03.2000 р. "Про спеціальну (вільну) економічну зону "Порто-франко" на території Одеського морського торговельного порту" метою створення економічної зони "Порто-франко" називає поряд з іншими, так би мовити, загальними цілями завантаження потужностей портового комплексу та розвиток його інфраструктури, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури.