Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

2. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

3. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом.

Статутний капітал державного комерційного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

4. Частину четверту виключено.

5. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

6. Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

7. Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

1. Одним із видів державних унітарних підприємств виступає державне комерційне підприємство. Так, у ст. 74 Кодексу міститься визначення державного комерційного підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності, що діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у ст. 44 цього Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Тобто, основною ознакою, що відрізняє державне комерційне підприємство від інших видів державних підприємств, є наявність мети - отримання прибутку. Тобто, незважаючи на те, що основним призначенням державного підприємства є задоволення потреб держави та суспільства, державні підприємства від своєї діяльності також можуть приносити державі прибуток від реалізації виробленої ними продукції, виконаних робіт чи наданих послуг.

2. Частина 2 коментованої статті конкретизує положення ч. 3 ст. 73 Кодексу стосовно державного комерційного підприємства, за яким майно закріплюється виключно на праві господарського відання.

3. Законодавець відносить по повноважень органу державної виконавчої влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, питання утворення статутного фонду цього підприємства. Тобто, орган державної виконавчої влади повинен вирішити питання про розмір статутного фонду підприємства, а також про джерела формування цього фонду. Джерелами формування статутного фонду державного комерційного підприємства можуть бути грошові кошти, майно (машини, устаткування тощо), інші джерела, не заборонені законом. Хоча законодавець наділяє орган державної виконавчої влади повноваженнями по вирішенню питання щодо розміру статутного фонду державного комерційного підприємства, проте зазначає, що мінімальний розмір цього фонду встановлюється законом.

Так, наприклад, Законом України "Про господарські товариства" встановлюється мінімальний розмір статутного (складеного) капіталу для таких видів господарських товариств як: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю. Отже, якщо державне комерційне підприємство створюється в одній із зазначених організаційно-правових форм, на нього поширюються норми вказаного Закону.

4. За загальним правилом, основною функцією статутного фонду є гарантійна, тобто статутний фонд призначений для задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації підприємства. Отже, саме з метою захисту інтересів кредиторів державного комерційного підприємства, ч. 4 коментованої статті визначає, що у разі, коли вартість активів державного комерційного підприємства за результатами його діяльності виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений статутом підприємства, орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, зобов'язаний провести в установленому законодавством порядку зменшення його статутного фонду, але не нижче встановленого мінімального розміру статутного фонду. Подібного змісту норми містяться, наприклад, і в нормативно-правових актах, що присвячені правовому статусу господарських товариств (ч. 4 ст. 144 ЦК, ч. 3 ст. 155 ЦК тощо).

5. Державне комерційне підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, тобто самостійно відповідає за всі наслідки своєї діяльності і несе відповідальність за свої борги усім належним йому на праві господарського відання майном, як це передбачено ч. 1 цієї статті. Саме тому ані держава, ані орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

6. Як визначено в ч. 1 коментованої статті, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, тобто на нього поширюються норми гл. 4 Кодексу. Так, ст. 47 Кодексу до гарантій, що надаються підприємцям державою, включає гарантії відшкодування збитків, завданих підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав відповідно до законодавства. З урахуванням положень зазначеної ст. 47 Кодексу, ч. 6 коментованої статті зобов'язує органи державної влади чи органи місцевого самоврядування відшкодувати добровільно або за рішенням суду збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень цих органів, які було визнано судом неконституційними або недійсними. Таким чином, зазначена норма ще раз підтверджує статус самостійності державного комерційного підприємства, в тому числі незалежності його від органів законодавчої та виконавчої влади, а також від органів місцевого самоврядування з можливістю оскарження їх рішень.

7. Частина 7 коментованої статті передбачає можливість перетворення державного унітарного комерційного підприємства у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариства) у випадках та порядку, передбачених законом. Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються загальними нормами цього Кодексу, зокрема гл. 9, а також спеціальними нормативно-правовими актами, наприклад рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.02.99 р. "Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про емісію акцій відкритих акціонерних товариств, які створюються шляхом заснування органом, уповноваженим управляти об'єктами державної власності, та холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації".