Господарський кодекс України (ГК України). Науково-практичний коментар.

1. Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Абзац другий виключено.

2. Основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом:

підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України;

інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони належать.

Підприємства електроенергетики, ліцензована діяльність яких регулюється шляхом затвердження національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, складають фінансові плани з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких підприємств підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.

За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного комерційного підприємства несуть адміністративну відповідальність, установлену законом.

3. Органи, до сфери управління яких входять державні комерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади з питань економіки до 1 вересня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління.

4. Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

5. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6. Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не передбачено законом.

Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

7. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

8. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю:

амортизаційний фонд;

фонд розвитку виробництва;

фонд споживання (оплати праці);

резервний фонд;

інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

9. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

10. В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

11. Органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

12. У разі зміни керівника державного комерційного підприємства обов'язковим є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.

13. Інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом.

Коментар:

1. Державне комерційне підприємство відповідно до законодавства відноситься до тих суб'єктів, для яких є обов'язковим виконання державного замовлення. Поняття державного замовлення, порядок його формування та виконання визначені в Законі України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 22.12.95 р. Так, ч. 1 коментованої статті встановлений обов'язок державного комерційного підприємства приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення. Крім того, державне комерційне підприємство повинно також враховувати виконання державних замовлень при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Коментованою статтею встановлюється вимога щодо застосування для закупівель товарів, робіт чи послуг державним комерційним підприємством процедури закупівель, визначених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Проте з урахуванням вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) та у відповідності з Законом України від 20.03.2008 р. вказаний Закон визнано таким, що втратив чинність. На сьогодні зазначені питання регулюються Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що затверджене постановою КМУ від 17.10.2008 р.

2. На виконання визначених вище вимог законодавець окрему увагу приділяє порядку затвердження фінансового плану, який має бути затверджений до першого вересня року, що передує плановому Кабінетом Міністрів України - для підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; органами, до сфери управління яких входять підприємства, - для всіх інших підприємств.

3. У свою чергу на органи, до сфери управління яких входять державні комерційні підприємства, покладається обов'язок надання центральному органу виконавчої влади з питань економіки (яким на сьогодні виступає Міністерство економіки України) до першого серпня року, що передує планованому, зведених показників фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління.

4. Затвердження форми та методичних рекомендацій по розробці фінансового плану безпосередньо покладається на Міністерство економіки України. Так, наприклад, наказом Мінекономіки від 21.06.2005 р. затверджений Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі.

5. Державне комерційне підприємство відноситься до числа підприємств - не власників майна, оскільки майно закріплюється за ним на праві господарського відання, що тягне за собою обмеження правомочностей такого підприємства щодо розпорядження ним. Саме тому ч. 5 коментованої статті встановлюється заборона безоплатної передачі належного державному комерційному підприємству майна іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Крім того, для відчуження майнових об'єктів, що належать до основних фондів такого підприємства, вимагається попередня згода органу, до сфери управління якого воно належить, і таке відчуження здійснюється лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Законодавством обмежуються інші правомочності державного комерційного підприємства щодо розпорядження майном, що належить до основним фондів. Таке розпорядження може мати місце лише за наявності відповідних повноважень цього підприємства та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Особливий правовий режим в України поширюється на такий вид майна, як нерухоме, до якого також можуть належати відповідно до ст. 181 повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання. Так, відчуження зазначеного майна, а також додатково рухомого складу залізничного транспорту може здійснюватися державним комерційним підприємством лише за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

6. Ще однією вимогою, що пред'являється до фінансового плану державного комерційного підприємства, є необхідність відображення в ньому порядку використання коштів, отриманих від продажу його майнових об'єктів.

7. З метою захисту державної власності законодавець передбачає обов'язковість отримання згоди органу, до сфери управління якого входить дане підприємство, на списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також на прискорення амортизації основних фондів державного комерційного підприємства.

8. У фінансовому плані державного комерційного підприємства, крім вимог, передбачених вище, повинно бути враховано порядок використання фондів цього підприємства. Зокрема, як визначається ч. 8 коментованої статті, державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю, а саме: амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати праці), резервний фонд та інші фонди, передбачені статутом підприємства. У свою чергу Декретом КМУ від 23.02.96 р. "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій" передбачено обов'язок державного підприємства після сплати обов'язкових платежів провадити відрахування від прибутку, що залишається в його розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів і нового будівництва та на поповнення власних оборотних коштів за нормативами, встановленими органами, які виконують функції з управління майном, що перебуває у державній власності.

9. Отриманий державним комерційним підприємством прибуток (дохід) від реалізації його продукції, робіт чи послуг розподіляється також відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог, що встановлені законодавством.

10. Державні комерційні підприємства зобов'язані частину свого прибутку направляти державі як власнику майна. Суми коштів, що направляються цими підприємствами до Державного бюджету України, також відображаються у фінансовому плані.

11. З метою формування державного бюджету на кожний наступний рік Кабінет Міністрів України збирає інформацію про обсяги перерахування прибутку державними комерційними підприємствами. Таку інформацію Кабінету Міністрів України надають органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому.

12. Зміна керівника державного комерційного підприємства передбачає обов'язковість проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом. Це пов'язано перш за все із необхідністю здійснення контролю з боку держави за ефективністю використання державного майна.

13. Кожна з організаційно-правових форм господарювання, у тому числі й державне комерційне підприємство, має особливості здійснення господарської та інших видів діяльності, передбачити які тільки Господарським кодексом не уявляється можливим. Саме тому ч. 12 коментованої статті визначається, що інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом.