Кодекс торговельного мореплавства України (КТМУ). Науково-практичний коментар.

Відповідальність власника судна місткістю не більше 5000 одиниць за шкоду від забруднення внаслідок витоку або скиду забруднюючих речовин з його судна обмежується відносно однієї події або декількох подій, викликаних однією і тією ж причиною, загальною сумою три мільйони розрахункових одиниць, а для судна, місткість якого перевищує зазначену вище, додається 420 розрахункових одиниць за кожну наступну одиницю місткості.

Під місткістю судна в цій статті мається на увазі чиста місткість з додаванням до неї об'єму машинного відділення. Якщо місткість судна неможливо визначити за звичними правилами обміру, то місткість судна вважається тотожною 40 відсоткам вираженої в тоннах ваги нафти та інших речовин, які судно може перевозити. 

Коментар:

В коментованій статті йдеться про інститут обмеження відповідальності власника судна, норми статті відповідають ст. ст. 5, 6 Конвенції 1992 р. Мова йде про відповідальність, яка обмежується певною сумою. Однак ці межі встановлені лише для вимог щодо відшкодування збитків внаслідок забруднення. Тому, правила цієї статті можна назвати спеціальними по відношенню до загальних правил обмеження відповідальності судновласників.

Власник судна має право обмежити свою відповідальність щодо будь-якого одного інциденту загальною сумою, що обчислюється таким чином:

а) 3 мільйони розрахункових одиниць для судна місткістю не більше 5000 одиниць;

б) для судна місткістю, що перевищує зазначену вище, додатково до суми, згаданої у підпункті "а", додається 420 розрахункових одиниць за кожну наступну одиницю місткості; за умови, однак, що загальна сума в жодному разі не перевищує 59,7 мільйона розрахункових одиниць.

Розрахункова одиниця в контексті цієї статті є одиницею "спеціального права запозичення", як вона визначена Міжнародним валютним фондом. Всі суми переводяться в національну валюту на основі вартості цієї валюти в одиницях "спеціального права запозичення" на дату створення фонду.

Для цілей цієї статті місткістю судна вважається його валова місткість, що обчислюється відповідно до правил обміру суден, які містяться в Додатку I до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року (див. коментар до гл. 3 розділу II КТМУ).

Власник судна не має права обмежити свою відповідальність, якщо доведено, що шкода від забруднення є результатом його власної дії або бездіяльності, вчиненої або з наміром заподіяти таку шкоду, або із самовпевненості і з розумінням імовірності виникнення такої шкоди.

Для того, щоб скористатися обмеженням, власник повинен утворити фонд на загальну суму, яка дорівнює межі його відповідальності в суді або іншому компетентному органі держави, в якому на подано позов, або, якщо позов не подано, в будь-якому суді або іншому компетентному органі держави, в якому може бути подано позов. Цей фонд може бути створений або шляхом внесення суми на депозит, або шляхом надання банківської гарантії чи будь-якого іншого забезпечення, прийнятного за законодавством держави, в якій утворюється фонд, та визнаного достатнім судом або іншим компетентним органом. З огляду на це вважаємо за доцільне коментовану статтю доповнити нормою про створення фонду обмеження відповідальності.

Фонд розподіляється між позивачами пропорційно сумам їхніх обгрунтованих позовних вимог. З порядком розподілу пов'язується право суброгації. Суть права суброгації полягає у наступному: якщо до розподілу фонду власник судна, його службовець або агент, або його страхувальник, або особа, що надала інше фінансове забезпечення, сплатили внаслідок інциденту компенсацію за шкоду від забруднення, така особа в порядку суброгації набуває, в межах сплаченої нею суми, ті права, які належали б особі, що отримала компенсацію. Правом суброгації може скористатися також будь-яка особа, інша ніж зазначена вище, щодо будь-якої суми, яку вона сплатила як відшкодування шкоди від забруднення, за умови, що така суброгація дозволяється належним до застосуванням до неї національним правом.

Якщо власник судна або будь-яка інша особа встановить, що вона може бути в подальшому примушена до виплати повністю або частково такої суми відшкодування, щодо якої така особа могла б скористатися правом суброгації, якщо б відшкодування було сплачено до розподілу фонду, то суд або інший компетентний орган держави, в якій створено фонд, може дати розпорядження тимчасово зарезервувати достатню суму для того, щоб надати такій особі можливість в подальшому задовольнити її вимоги до фонду.

Витрати або пожертвування, зазнані або здійснені власником судна добровільно і в розумних межах з метою відвернення або зменшення шкоди від забруднення, надають йому ті ж права до фонду, які мають інші кредитори.

Страхувальник або інша особа, яка надала фінансове забезпечення, має право створити фонд на тих же умовах і такого ж призначення, якби він був утворений власником судна. Такий фонд може створюватися, навіть якщо власник не має права обмежувати свою відповідальність, але створення фонду в цьому випадку не зачіпає прав будь-якого позивача щодо власника.

Якщо власник судна після інциденту створив фонд, відповідно має право обмежити свою відповідальність. Тому зі створенням фонду виникають юридичні наслідки для власника судна:

а) жодна особа, що вимагає відшкодування збитків від забруднення, не має права на задоволення вимоги за рахунок будь-якого іншого майна власника судна;

б) суд або інший компетентний орган держави дає розпорядження про звільнення будь-якого судна або іншого майна, що належить власнику судна, на яке був накладений арешт у зв'язку з вимогою про відшкодування шкоди від забруднення, і таким же чином повертає будь-яку заставу або інше забезпечення, надане з метою уникнення такого арешту.

Отже обмеження відповідальності характеризують наступні положення:

1) обмеження відповідальності відбувається по кожному інциденту окремо;

2) розмір відповідальності залежить тільки від місткості судна;

3) відповідальність обмежується у розрахункових одиницях;

4) обов'язкове створення фонду обмеження відповідальності.

Обмеження відповідальності є правом, а не обов'язком власника судна. У випадках доведення умислу чи грубої необережності власника судна останній втрачає право на обмеження відповідальності.