Податковий кодекс України (ПКУ). Науково-практичний коментар.

127.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Коментар:

1. Стаття 127 ПКУ встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати.

Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Випадки оподаткування у джерела виплати встановлюються Кодексом для таких, наприклад, податків:

- оподаткування податком на прибуток підприємств доходів від фрахту за ставкою 6 відсотків від суми фрахту (п. 160.5);

- оподаткування податком на доходи фізичних осіб податковим агентом, у тому числі роботодавцем (стаття 168, п. 171.2), і т. і., за виключеннями, передбаченими Кодексом.

Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку; відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу (виплаті доходу в повному обсязі); а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Певним чином сумнівною вбачається можливість несплати податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати, оскільки в цьому випадку Кодексом передбачені серйозні запобіжні механізми забезпечення виконання платником своїх обов'язків. Так, наприклад, п. 168.1.2 передбачає, що податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, а банки мають приймати платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Таким чином, несплата цього податку стає майже неможливою. Разом із тим законодавець не упустив можливість додатково гарантувати виконання обов'язків платників податку, передбачивши серйозні санкції за такі порушення.

Суб'єктом цього правопорушення є всі платники податків, на яких покладається обов'язок щодо оподаткування доходів у джерела виплати. В тексті частини першої п. 127.1 особливо виділяються податкові агенти як особи, що несуть відповідальність за цією статтею. Відповідно до статті 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Крім того, частина третя п. 127.1 цілком обґрунтовано підкреслює, що суб'єктом цього правопорушення, як і особою, на яку покладається обов'язок щодо погашення такого податкового боргу, є саме особа, яка виплачує дохід, тобто уособлює джерело його виплати. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу. Необхідно визнати, що це - один із небагатьох випадків, коли Кодекс забезпечує принцип персоналізації відповідальності та виключає з кола правопорушників осіб, які не є винними в його вчиненні.

Штраф за це правопорушення встановлюється в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

2. Частини друга і третя пункту 127.1 ПКУ встановлюють два кваліфіковані склади правопорушення, передбаченого частиною першою цього пункту. Такою кваліфікуючою ознакою є вчинення тих самих дій протягом 1095 днів повторно, а також втретє та більше. Штраф за вчинення правопорушення повторно встановлений в подвійному розмірі, а за вчинення правопорушення втретє та більше - в потрійному розмірі штрафу, передбаченого частиною першою цього пункту.