Податковий кодекс України (ПКУ). Науково-практичний коментар.

6.1. Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

6.2. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

6.3. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Коментар:

1. В коментованій статті вперше в українському законодавстві закріплено визначення понять "податок" та "збір".

Поняття податку - це основне, визначальне поняття даного кодексу, яке є вихідним при формулюванні усіх інших дефініцій в ПК. В першу чергу слід звернути увагу, що поняття податку в ПК вживається у вузькому значенні та не ототожнюється з іншими видами обов'язкових платежів, як це було до 1 січня 2011 року при застосуванні ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування".

Податок визначається як обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПК.

При визначенні поняття "податок" законодавець акцентує увагу на його рисах. До основних рис, що характеризують цей платіж, відносяться: 1) обов'язковість платежу; 2) його безумовність; 3) сплата до бюджету (чи до державного бюджету, чи до місцевого бюджету); 4) до сплати залучаються особи, що набули відповідно до норм ПК статусу платника того чи іншого податку.

Обов'язковість податку досягається його примусовим характером. Будь-який податок, незалежно від того, чи платник виконує свій обов'язок щодо його сплати добровільно, чи до нього застосовуються примусові заходи, є примусовим платежем. Добровільна сплата відбувається в зв'язку з тим, що платник розуміє невідворотність виконання обов'язку щодо сплати платежу та можливість застосування до нього заходів фінансово-правового примусу. Слово "обов'язковий" означає безумовний для виконання¹.

____________
¹ Див.: Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. чл.-корр. АН СССР Н. Ю. Шведовой. - М., 1987. - С. 378.

Риса безумовності податку передбачає, що його сплата конкретним платником не приводить до виникнення у держави, державних органів чи органів місцевого самоврядування якихось взаємних зобов'язань перед таким платником, виражених у наданні йому адекватних матеріальних цінностей чи послуг.

Тобто факт сплати податку платником податку не породжує будь-яких обов'язків у владного суб'єкта відносно даного платника. Лише наявність об'єкта оподаткування приводить до обов'язку платника сплатити той чи інший вид податку, не обумовлюючи цю сплату будь-якими умовами. Саме ця риса (риса безумовності податку) є визначальною для проведення різниці між податком та збором, оскільки сплата останнього завжди пов'язана з виконанням владним суб'єктом певних умов (дій) на користь платника збору.

В словниках української мови слово "безумовний" тлумачать як - нічим не обмежений, повний, беззастережний².

____________
² Словник української мови. К.: Наукова думка, 1971. - Т. 1. - С. 151.

Податок зараховується виключно до бюджету - державного або місцевого, а також може розподілятися між ними, якщо це буде передбачено в Бюджетному кодексі України (далі - БК) чи законі України про Державний бюджет на відповідний рік. Наприклад, відповідно до ст. 29 БК - 50 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на території міста Києва, зараховується до Державного бюджету України, а інші 50 відсотків, відповідно до ст. 65 БК - до бюджету м. Києва.

До позабюджетних фондів зараховуються не податки, а інші обов'язкові платежі. Наприклад, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Справляння податку здійснюється з платників податку, тобто з тих осіб, які відповідно до норм ПК, що регулюють сплату того чи іншого виду податку, отримали статус платника. Слід звернути увагу на термін, який вживає законодавець, - "справляння податку". Справляння податку повинно здійснюватись саме з його платника, тобто особи, у якої виникає об'єкт оподаткування, та за рахунок її доходів. А безпосередньо сплачувати податок може не тільки платник податку, а і його представник (законний чи уповноважений), чи у випадках, передбачених нормами ПК, - податковий агент.

2. Збір. Законодавець, як це випливає із змісту п. 6.2 статті 6 ПК, не вбачає принципової різниці між поняттями "збір", "плата", "внесок". Даючи визначення збору, робиться акцент на тому, що під це визначення підпадають і такі види обов'язкових платежів як "плата" та "внесок".

У визначенні поняття "збір" зроблено акцент на таких його визначальних рисах як: 1) обов'язковість; 2) сплата до бюджету; 3) справляння збору - пов'язується з певними умовами - отриманням платником збору спеціальних вигод від владного суб'єкта, в тому числі внаслідок вчинення на користь платника збору юридично значимих дій.

Збір, як і податок, є обов'язковим платежем. Але на відміну від податків, обов'язковість сплати збору наступає в результаті вільного вибору платника. Обов'язок щодо сплати виникає у платника збору лише за умови звернення останнього до владного суб'єкта (державного органу чи органу місцевого самоврядування, іншого уповноваженого органу) щодо надання публічної послуги, здійснення на його користь юридично значимої дії.

Слід звернути увагу, що на відміну від податку, збір завжди є цільовим платежем. Його сплата пов'язана із спеціальною метою та спеціальними інтересами платника. Наприклад, у Російській Федерації, досліджуючи природу збору, Конституційний Суд Російської Федерації дійшов до висновку, що специфічність цільового характеру платежу хоч і не характерна для власне податку, але завжди присутня в таких податкових платежах, як збори та мито. Їх відрізняє як спеціальна мета - покриття витрат установи, в зв'язку з діяльністю якої здійснюються виплати, так і спеціальний інтерес, пов'язаний із наданням послуг чи здійсненням дій публічно-правового характеру, а також з наданням певних прав участі і використання матеріальних і нематеріальних об'єктів³.

____________
³ Собрание законодательства РФ. - 1998. - N 30. - Ст. 3800.

Збір має компенсаційний, відплатний характер. Збори є індивідуальними платежами, а їх оплатність виражається в опосередкованому зв'язку платежу і послуги. Вказані платежі не є прямим і безпосереднім еквівалентом наданої публічної послуги, як не пов'язані вони і з цивільно-правовими обов'язками.

Сплата збору є умовою здійснення на користь платника зустрічних дій чи надання йому спеціальних прав з боку уповноважених на те державних органів, органів місцевого самоврядування. Сплата збору пов'язана "із певною діяльність публічного органу і справляється в якості спеціальної винагороди саме за цю діяльність"⁴, зазначав провідний науковець XIX століття ф. - Еєберг К. Т.

____________
⁴ ф. - Эебергь К. Т. Зазнач. праця. - С. 146.

3. Податкова система України -це урегульована нормами права сукупність загальнодержавних та місцевих податків, зборів, що справляються на території держави в порядку, встановленому в ПК.

Перелік платежів, що входять до податкової системи України, міститься в ст. 9 (загальнодержавні податки і збори) та в ст. 10 (місцеві податки і збори) ПК.

До складу загальнодержавних законодавець відносить наступні податки та збори:

податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти й нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцевими податками та зборами визнаються:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (справляння податку запроваджується з 1 січня 2012 року); єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір.