Сімейний кодекс України (СКУ). Науково-практичний коментар.

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

2. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.

3. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

4. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Коментар:

1. Стаття 195 СК регулює три можливі випадки визначення розміру заборгованості за аліментами, коли розмір аліментів присуджено у частці від заробітку (доходу) платника аліментів (визначення заборгованості за аліментами, присудженими у твердій грошовій сумі, складнощів не має, у зв'язку з чим, СК не передбачає щодо цього окремої норми).

Частина 1 даної статті закріплює положення щодо порядку визначення заборгованості за аліментами, у випадку, коли платник аліментів працював і одержував заробітну плату або інший дохід за час, протягом якого не провадилося стягнення аліментів. У такому випадку заборгованість за аліментами визначається виходячи із фактичного заробітку (доходу) за період, коли виникла заборгованість.

При визначенні заборгованості по сплаті аліментами на дітей для визначення заборгованості платник аліментів повинен подати державному виконавцю дані про свій заробіток та інші доходи, отримані ним протягом даного періоду часу. На підставі цих даних державний виконавець обчислює розмір заборгованості за аліментами, що підлягають сплаті за період утворення заборгованості.

2. Частина 2 даної статті встановлює правило щодо порядку визначення заборгованості за аліментами у випадку, коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру. У такому випадку заборгованість за аліментами визначається із заробітку (доходу), який платник аліментів одержує в конкретний час.

3. Частина 3 статті, що коментується, врегульовує ситуацію щодо визначення розміру заборгованості у випадках, коли платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру. Закон встановлює, що у такому випадку заборгованість обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації. Якщо ж платник аліментів не має кваліфікації, заборгованість за аліментами необхідно визначати на підставі заробітної плати некваліфікованого працівника.

При врахуванні середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника їх величина співвідноситься із величиною встановленою для даної місцевості - міста, області. Інформацію про величину такої заробітної плати у певній місцевості має управління статистики, яке на вимогу суду зобов'язане її надати.

4. Коментованою статтею закріплено положення, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі виникнення спору між сторонами щодо визначення заборгованості за аліментами її розмір обчислюється судом.

5. При визначенні розміру заборгованості державний виконавець або суд повинен проводити індексацію аліментних платежів відповідно до ч. 2 ст. 184 СК (див. коментар до неї).

6. Правила, що закріплені у статті, що коментується, відповідають вимогам ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження". Так, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем за місцем виконання судового рішення виходячи із фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, або заробітку (доходу), одержуваного ним на момент визначення заборгованості, у твердій грошовій сумі або у відсотках. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, заборгованість обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. У разі виникнення спору щодо визначення заборгованості за аліментами її розмір обчислюється судом (ч. 7).