Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

2. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

3. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

4. У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Коментар:

1. Оскільки правочин, який вчиняється комісіонером, укладається в інтересах комітента, на останнього покладається обов'язок щодо забезпечення комісіонера усіма засобами, необхідними для виконання доручення. Іншими словами, фразу "забезпечення комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою" слід піддати широкому тлумаченню, застосувавши аналогією з відповідною нормою договору доручення (пункт перший ч. 2 ст. 1007 ЦК). У разі невиконання або не повного виконання цього обов'язку комітентом, комісіонер не звільняється від зобов'язання щодо укладення відповідних правочинів, а відтак він змушений буде витрачати власні кошти для виконання завдання комітента. В такому випадку комісіонер безперечно матиме право на відшкодування фактичних витрат, понесених ним у зв'язку з виконанням договору комісії (ст. 1024 ЦК), а якщо це передбачено договором - право на додаткову оплату.

2. Комісіонер є цілком самостійною стороною договору, який був укладений ним з третьою особою за дорученням комітента. Договір укладається хоча і в інтересах комітента з метою наступного передання йому результатів договору, але мета договору - забезпечення виконання вимог комітента - жодним чином не впливає на правове положення третьої особи-контрагента. Відтак, навіть якщо в договорі, укладеному комісіонером з третьою особою, і є згадка на підставу укладення даного договору - завдання комітента або міститься інше посилання, що вказує на зв'язок даного договору з відносинами комісії (зокрема, положення про те, що майно, придбане покупцем (комісіонером) є власністю третьої особи (комітента), зазначене аж ніяк не впливає на самостійність правового положення комісіонера як сторони за договором, укладеним з третьою особою.

3. Комісіонер не несе цивільної відповідальності за невиконання договору третьою особою, проте у такому випадку він не має права вимагати від комітента плати через недосягнення мети договору комісії. Закон передбачає два винятки, коли комісіонер нестиме відповідальність перед комітентом за невиконання договору третьою особою: 1) якщо комісіонер був необачним при виборі контрагента. Очевидно, тут маються на увазі випадки, коли комісіонер знав або повинен був знати про недостатній обсяг цивільної дієздатності третьої особи, про її ділову репутацію ненадійного партнера тощо; 2) якщо комісіонер поручився за виконання третьою особою своїх обов'язків за договором.

Така порука комісіонера має назву делькредере (del credere (італ.) - від довіри). Цією "порукою" забезпечується виконання не щодо самого кредитора за договором з третьою особою, яким виступає комісіонер, а щодо особи, яка безпосередньо не є стороною даного договору, проте яка заінтересована в його належному виконанні - комітента. Відповідно, на відносини між комітентом (кредитором), третьою особою та комісіонером (поручителем) не поширюються норми ст. ст. 553 - 559 ЦК, які регулюють поруку.

В нормах про договір комісії немає положень про те, яким чином буде застосовуватись така порука, але можна уявити, що в цьому випадку комітент (не будучи кредитором щодо третьої особи, проте маючи інтерес у виконанні зобов'язання) може звернутися з вимогою про виконання або про відшкодування збитків чи про зобов'язання несення інших наслідків невиконання договору до комісіонера, який не укладав даний правочин з комітентом, проте в такому випадку змушений буде нести відповідальність за його невиконання. Можна припустити, що вимога не може бути заявлена до третьої особи поряд або окремо з комісіонером, адже така особа не є боржником щодо комітента. Виконавши зобов'язання за третю особу, комісіонер набуває право вимоги кредитора до неї за договором поруки, хоча він і так вже є її кредитором.

4. При невиконанні третьою особою укладеного договору комісіонер зобов'язаний повідомити про це комітента, зібрати необхідні докази, а також на вимогу комітента передати йому права кредитора за таким договором.