Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Комітент має право відмовитися від договору комісії.

2. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

3. У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною.

4. У разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору.

Коментар:

1. Кожна із сторін договору комісії наділена законом правом на відмову від договору. Незважаючи на відсутність у законі вказівок про те, що позбавлення сторін договору комісії права на відмову від договору комісії є нікчемним, такий висновок можна зробити, в тому числі і враховуючи наявність відповідної норми щодо сторін договору доручення (пункт перший ч. 1 ст. 1008 ЦК), яка може бути застосована за аналогією.

2. Право на відмову може бути реалізоване комітентом у будь-який час. Якщо комітент повідомив комісіонера про відмову після укладення правочину, тобто після виконання комітентом свого зобов'язання, останній має право вимагати не відшкодування витрат за ч. 4 ст. 1025 ЦК, а право на комісійну плату на підставі ч. 4 ст. 1013 ЦК.

Комітент має повідомити комісіонера про припинення договору комісії у розумний строк, проте якщо договір комісії був укладений без визначення строку його дії - не пізніше ніж за тридцять днів до дати припинення договору.

3. Правові наслідки відмови комітента визначені у частині третій даної статті. Оскільки право власності на майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, належить останньому, його відмова від договору автоматично породжує появу у нього обов'язку розпорядитися майном, яке перебуває у володінні комісіонера з тим, щоб звільнити останнього від обов'язку зберігання майна. Щоправда, реальну можливість розпорядитися майном, право на яке підлягає державній реєстрації, комісіонер має лише тоді, коли право на таке майно зареєстроване у відповідних державних органах на його ім'я, відсутність чого може унеможливити негайне виконання комітентом свого обов'язку. Якщо комітент не розпорядився своїм майном протягом строків, визначених у ч. 3 ст. 1025 ЦК, комісіонер одержує право передати це майно на зберігання за рахунок комітента (очевидно, до його витребування "на вимогу" комітента) або продати це майно за якомога вищою ціною.

4. Відмова комітента породжує виникнення у нього обов'язку відшкодувати комісіонерові витрати, понесені у зв'язку з виконанням договору, крім випадку, визначеного ч. 4 ст. 1013 ЦК, коли комітент зобов'язаний буде виплатити комісіонерові винагороду.