Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який здійснює державну реєстрацію, може звернутися до суду з заявою про визначення іншої мети установи за погодженням з органами управління установою.

2. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.

4. У разі зміни мети установи або зміни структури управління установи її правління зобов'язане повідомити суд у письмовій формі про свою думку з цього питання.

Коментар:

1. Аналізуючи положення, закріплені в коментованій статті, можна говорити про те, що після створення установи її засновники не мають права змінювати мету з якою її було створено. Таке право надається лише суду за заявою органу, який здійснив державну реєстрацію установи за погодженням з органами управління установою та у випадку, якщо здійснення мети, з якою вона була створена, стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам.

Закріплення цієї норми в Цивільному кодексі України повинно бути охарактеризовано процесуальним законодавством. Здійснення зазначення права органом, який здійснив державну реєстрацію є дещо теоретичним. На практиці процесуальними нормами неврегульований порядок подання таких заяв, не визначений компетентний судовий орган, не виписана процедура. В даному випадку такі заяви можливо розглядати як заяви, що подаються в цивільному процесі по справам окремого провадження, якщо керуватись частиною 3 статті 234 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи закріплення положення про необхідність отримання погодження від органів управління установою, - постає питання про дії заявника (органу, який здійснив державну реєстрацію) у випадку неотримання такої згоди. На наш погляд, неотримання такої згоди не позбавляє права заявника на звернення до суду, а лише змінює вид судового провадження з окремого на позовне.

Також необхідно зазначити, що під погодженням з органами управління установою треба розуміти схвалення ними нової мети установи, оскільки саме органи управління установою здійснюють функції виконавчого органу.

2. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

Таким чином, суд, приймаючи рішення про зміну мети установи, повинен враховувати інтереси тих дестинаторів (вигодонабувачів) яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

3. При вирішення питання стосовно зміни мети установи суд має право змінити і структуру управління установою, яка буде більш вдалою для реалізації та здійснення нової мети установи.

Вважаємо за необхідне зазначити знову-таки про необхідність процесуального врегулювання норм коментованої статті. Мається також на увазі невизначеність порядку виконання таких судових рішень та подальшої діяльності установ. Тобто при винесенні рішення суд повинен зобов'язати засновника видати (прийняти) новий установчий акт з вказівками, зазначеними в судовому рішенні, або після винесення судового рішення установа в своїй діяльності керується судовим рішенням та існуючим установчим актом, в межах, що не суперечать винесеному рішенню.

4. Частиною 4 статті 103 Цивільного кодексу України встановлюється обов'язок правління повідомити суду у письмовій формі про свою думку з цього приводу.

В даному випадку така норма є також процесуально неврегульованою, так як зміна мети установи або зміна структури установи повинні бути здійснені судом, який приймає рішення з усіх питань в порядку встановленому законодавством. Тобто судове провадження закінчується винесенням рішення по справі (в деяких випадках постанови, ухвали тощо). Судовий розгляд закінчується прийняттям рішенням. Порядок прийняття судом письмових пояснень, відзивів, думок зацікавлених осіб або сторін після винесення рішення законодавчо не передбачений.

Тому ми вважаємо що більш коректно буде змінити відповідну норму, зобов'язавши правління надати письмово суду свою думку відразу після прийняття заяви до розгляду та до моменту вирішення справи по суті, також і з метою врахування відповідної думки при винесенні рішення.