Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Коментар:

1. Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше на передбачено законом або договором. При цьому щодо окремих видів договорів зустрічається можливість розірвати договір в односторонньому порядку, за волею тільки однією із сторін. При цьому вживаються різні конструкції, зміст який є один - сторона має право самостійно, без погодження з іншою стороною, відмовитися від договору, що тягне за собою, зокрема, як це передбачене ст. 1052 Цивільного кодексу, право позикодавця вимагати повернення наданої позики, процентів за користування позикою, і, відповідно, припинення договірних взаємовідносин.

Як вбачається з коментованої статті, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів за користування позикою як внаслідок неналежної поведінки позичальника, так і внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає. Так, вимога про дострокове повернення позики може висуватись у разі невиконання позичальником встановлених договором позики умов щодо забезпечення повернення позики. Також вимога щодо дострокового повернення позики може бути висунута у разі втрати забезпечення виконання зобов'язань або погіршення умов за обставин, за які не відповідає позикодавець, незалежно від того, чи вплинули на ці обставини винні дії позичальника чи не вплинули.

Способи забезпечення виконання зобов'язань, і зокрема, способи забезпечення виконання договору позики передбачені главою 49 Цивільного кодексу України. Однак ці способи забезпечення виконання зобов'язань не є вичерпними. Так, наприклад, обов'язок позичальника повернути позику на користь позикодавця може бути забезпечений шляхом страхування ризику невиконання договору позики на користь позикодавця. Також в договорі позики можуть бути передбачені інші умови, які забезпечують повернення договору позики, наприклад, умова договору позики, що забороняє вкладати отримані в позику грошові кошти в певні заходи. В будь-якому разі у випадку загибелі предмета застави або його знецінення, визнання недійсним договору поруки, або порушення інших умов договору, які мали на меті забезпечення виконання позичальником своїх обов'язків перед позикодавцем щодо повернення позики, позичальник має право використати свої права, передбачені коментованою статтею.

2. Відповідно до коментованої статті, в разі настання певних обставин позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, а також сплати процентів відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України. При цьому в статті не передбачено, за який саме період має право вимагати позикодавець сплати відсотків - за фактичний час користування позикою, або за час який передбачений договором. З нашої точки зору, позикодавець має право вимагати сплати відсотків за фактичний час користування позикою. Але якщо дострокове повернення позики було спричинене винними діями позичальника, позикодавець не позбавлений права звернутися з позовом до позичальника про стягнення суми відсотків за весь час користування позикою, який передбачений договором позики, на підставі ст. 22, ст. 623 Цивільного кодексу України щодо стягнення неодержаного прибутку.