Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

2. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Коментар:

1. Відповідно до коментованої статті кредитодавець може відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі в деяких випадках. Так, кредитодавець може відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі в разі порушення господарським судом справи про банкрутство позичальника. Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" процедура визнання позичальника банкрутом розпочинається з моменту винесення суддею ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, у якій зазначається про прийняття заяви до розгляду, введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, про дату проведення підготовчого засідання суду і таке інше.

До інших обставин, що явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений, можна віднести, наприклад, ненадання документальної звітності по договору, незадовільну структуру балансу позичальника тощо.

На нашу думку, відмову кредитодавця від надання кредиту, що передбачено ч. 1 коментованої статті, не можна ототожнювати з одностороннім розірванням договору. Таким чином, в разі порушення відносно позичальника справи про банкрутство кредитодавець має право відмовитися в наданні тільки тієї суми кредиту, яка не була надана до порушення справи про банкрутство. Відповідно, відмова кредитодавця від надання ненаданої суми кредиту не означає настання для позичальника повернути вже отриману суму кредиту та відсотків достроково.

Як свідчить переважна практика, в проектах кредитних договорів, які розробляються кожним банком і укладаються фактично в порядку, встановленому для договорів про приєднання, встановлюються умови, відповідно до яких порушення відносно позичальника справи про банкрутство або погіршення фінансового стану позичальника є підставою для розірвання кредитного договору кредитодавцем в односторонньому порядку з достроковим поверненням всієї суми одержаного кредиту з відсотками за його користування. Встановлення такого правила у договорі кредиту не протирічить загальному правилу, встановленому ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України.

2. Позичальник вправі відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі у будь-який час до отримання суми кредиту. Позичальник зобов'язаний повідомити про це кредитодавця до передбаченого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Недотримання позикодавцем цільового використання кредиту надає кредитодавцю право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором. На нашу думку, така відмова також не може розглядатися як одностороннє розірвання договору, оскільки законодавець прямо вживає термін "подальше кредитування", від якого може відмовитися кредитодавець. Частина 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає розірвання договору в повному обсязі або частково, якщо сторона відмовиться саме від договору, і право на таку відмову передбачене законом або договором. Однак частина 3 коментованої статті не надає кредитодавцю можливості відмовитися від договору, а надає право відмовитися від подальшого кредитування. Тому для врегулювання розбіжностей пропонується в кредитному договорі прямо передбачати можливість кредитодавця відмовитися від договору і вимагати дострокового повернення суми кредиту в разі недотримання цільового призначення кредитних коштів.