Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Коментар:

Юридичні особи можуть виступати акціонерами чи учасниками товариства в разі, якщо таке право передбачено їх статутами і законодавством не встановлено певних обмежень чи заборон. Такі обмеження встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про впорядкування підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31.12.92 року. Аналіз п. п. 1 та 6 цього Декрету вказує на те, що державні підприємства не можуть бути учасниками та засновниками господарських товариств. Зазначимо, що самим Декретом встановлені виключення стосовно заборони бути учасником та засновником господарських товариств. Так, вона не поширюється на будівельні організації, підприємства будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном, а також на створені за участю державних підприємств банки та створені за участю державних підприємств до набрання чинності Декретом біржі торгові дома, страхові компанії та підприємства з іноземними інвестиціями.

Для певних видів юридичних осіб законом можуть бути встановлені обмеження щодо їх участі в господарських товариствах. Так, відповідно до ст. 14 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 року учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Можливість бути засновником та учасником господарського товариства для державної установи залежить від обсягу правоздатності останньої, яка носить абстрактний характер, а реалізація цього права, тобто наділення установи конкретними суб'єктивними корпоративними правами, відбувається в порядку, передбаченому чинним законодавством України та внутрішніми нормативними актами установи. Особливу увагу необхідно звертати на правомірність внеску державної установи до статутного капіталу. Показовою в даному випадку є справа за позовом МПП "Либідь" до Інституту фізики напівпровідників та ТОВ "Технгологічний парк "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" про визнання частково недійсним установчого договору від 5 липня 1999 року про створення та діяльність Товариства. Позивач вказував, що відповідно до ст. 39 Закону України "Про власність" Інститут не мав права розпоряджатися державним майном і передавати право користування ним. В постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22 квітня 2003 року зазначалось наступне. Відповідно до п. 47 статуту Академії наук України установи та організації Академії відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасниками і засновниками господарських товариств. Постановою Бюро президії НАН України Інституту (відповідачу по справі) дозволено як внесок до статутного фонду Товариства передати права користування приміщеннями загальною площею 747,78 квадратних метри і науково-технічним обладнанням. В постанові Верховного суду підтверджується правильність позиції апеляційного суду, що у ч. 3. ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" міститься заборона на використання для формування статутного фонду бюджетних коштів, а також коштів, одержаних у кредит та під заставу, а оскільки Інститут таких внесків до статутного фонду Товариства не здійснював (внесок сформований правом користування майном), то його внесок є законним.

Корпоративні права можуть бути здійснені як особисто, так, і через представника. Відповідно до ст. ст. 43, 58 Закону України "Про господарські товариства" представники акціонерів та учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Відповідно до ст. 62 ЦК України представництво може виникати на підставі довіреності, закону чи адміністративного акту. На підставі закону виникають представницькі правовідносини батьків по здійсненню ними сукупності корпоративних прав, які належать їх неповнолітнім дітям. Та якщо згідно ст. 31 ЦК України за осіб до чотирнадцяти років, угоди здійснюють їх батьки чи опікуни, то відповідно до ст. 32 ЦК України неповнолітні в віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вправі здійснювати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) чи опікунів. Брати участь в управлінні в складі найвищого органу корпорації може особа, яка досягла певної вікової зрілості, оскільки це пов'язано з визначенням основних напрямків та порядку здійснення підприємницької діяльності товариством. Така позиція також підкріплюється і тим, що, наприклад, якщо на підставі рішення найвищого органу укладається угода, то в цьому випадку не буде присутній дефект волі, оскільки від імені неповнолітніх будуть діяти їх законні представники, що відповідає правилам, встановленим ст. 31 ЦК України. Тому, суб'єктами корпоративних прав можуть бути неповнолітні особи, але самостійно реалізувати свої права вони з наведених вище підстав не зможуть, їх представниками будуть виступати їх батьки, усиновителі та опікуни.

2. Цивільний кодекс України як нововедення дозволяє створювати господарське товариство одній особі, яка стає його єдиним учасником. Існування одноособового господарського товариства передбачене тільки для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю. Але при цьому потрібно чітко розмежувати одноособове господарське товариства від іншої юридичної особи, яка може бути створена тільки однією особою. По-перше, в будь-який час учасник одноособового господарського товариства може за власним бажанням передати свою частину частки в статутному фонді чи частину акцій іншій особі, що не потребує реорганізації юридичної особи. По-друге, в такому господарському товаристві повинно залишитись та ж сама структура управління, тобто всі органи, які передбачені для такого виду господарського товариства, коли вона є не одноособовою, з тією лише різницею, що найвищий орган буде тільки одноособовим. Якщо роль засновника юридичної особи, яка може бути створена тільки одним ним, зводиться до організації та припинення діяльності останньої, то учасники господарського товариства, крім того, безпосередньо беруть участь у його управлінні, виступаючи його найвищим органом.