Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого результату.

2. Переможець конкурсу визначається в порядку, встановленому засновником конкурсу. Результати конкурсу оголошуються в тому ж порядку, в якому його було оголошено.

3. Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду.

Коментар:

1. Юридичним фактом, яким завершуються відносини щодо публічного конкурсу, є визначення переможця. Визнання учасника конкурсу переможцем породжує право учасника вимагати від засновника виплати винагороди, обумовленої в оголошенні про конкурс. Відповідно, лише на цьому етапі розвитку суб'єкти конкурсних правовідносин стають учасниками зобов'язання: переможець конкурсу - кредитором, а засновник - боржником.

2. Оголошення переможця конкурсу не є тотожним визначенню особи, яка набуває право на винагороду у зобов'язаннях без оголошення конкурсу. По-перше, в останніх винагорода належить особі, яка першою досягла необхідного результату, натомість в публічному конкурсі переможцем є той, чий результат був визнаний найкращим. Таким чином, в основу визначення переможця конкурсу покладається якісна характеристика роботи (дії), що є предметом конкурсу. По-друге, оскільки конкурс передбачає змагання між учасниками, то подання на розгляд журі лише однієї роботи або кількох робіт, виконаних одним учасником, не може породжувати конкурсних правовідносин. В даному випадку публічний конкурс є таким, що не відбувся. Водночас зміст норм, які регулюють зобов'язання без оголошення конкурсу (і насамперед ст. 1148 ЦК України), дозволяють зробити висновок, що за загальним правилом ці відносини передбачають досягнення необхідного результату однією особою.

Якщо робота (дія), яка визнана найкращою у конкурсі, спільно виконана двома і більше особами, обумовлена в оголошенні винагорода виплачується усім учасникам. З цього моменту засновник вважається таким, що виконав покладений на нього обов'язок. Подальший розподіл одержаної винагороди здійснюється за домовленістю співпереможців, а в разі спору - судом.

3. Визначення переможця конкурсу - виключна прерогатива засновника, який здійснює оцінку наданих на конкурс робіт особисто або доручає це спеціально створеній конкурсній комісії (журі), рішення якої він повинен схвалити. Тому закон не вимагає обов'язкового винесення рішення про виплату винагороди переможцеві або відзначення спеціальною премією окремих учасників. Конкурс може завершитись абсолютною відмовою в присудженні нагород (премій), якщо жодна з робіт, на думку засновника, не відповідає вимогам, які до неї ставляться. В будь-якому випадку, як випливає із змісту ч. 2 ст. 1154 ЦК України, результати конкурсу оголошуються в порядку та формі, аналогічним оголошенню конкурсу.

Незалежно від змісту рішення результати конкурсу можуть бути оскаржені в судовому порядку (ч. 3 ст. 1154 ЦК України). Реалізація заінтересованою особою цього права перебуває у прямій залежності від доведення учасником того факту, що його робота відповідає характеру і умовам конкурсу, з одного боку, та критеріям визначення найкращої роботи, з іншого боку. Водночас ЦК України у ст. 1151 не пред'являє жорстких вимог до умов змісту оголошення про конкурс. Зокрема, закон не покладає на засновника обов'язку встановлювати в оголошенні критерії, порядок чи строки оцінки результатів роботи, що є предметом конкурсу. Цей висновок підтверджується також змістом норми ч. 2 ст. 1154 ЦК України, яка спеціально регламентує, що "переможець визначається в порядку, встановленому засновником". Іншими словами, умови визначення переможця можуть міститися в документах, взагалі не доведених до відома учасників конкурсу. За таких обставин здійснення заінтересованим учасником права на оскарження результатів конкурсу може бути істотно ускладнено.