Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Коментар:

1. Основний перелік корпоративних прав учасників господарських товариств закріплений ЦК України, проте він не є вичерпним.

Права, вказані в даній статті носять загальний характер, а розкриває їх зміст група конкретизуючих прав. Це - права, які складають зміст відносин між господарським товариством, з однієї сторони, та їх учасниками, з іншої. Необхідно зазначити, що зміст вказаних прав, порядок та способи їх реалізації відрізняються в різних видах товариств.

Право брати участь в управлінні справами товариства відноситься до прав немайнового характеру, але це одне із прав, яке забезпечує задоволення саме майнових інтересів акціонерів та учасників.

Це право є безумовним для учасників товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повного товариства, для повних учасників командитного товариства та для акціонерів. Відповідно до ст. 136 ЦК України вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства (права під умовою).

Беручи участь в управлінні справами товариства, його учасники вирішують найважливіші питання його діяльності та визначають основні її напрямки, мають можливість контролювати ефективність використання інвестованих в товариство коштів, можуть визначати напрямки використання прибутків, тощо. Все це спрямоване до одного - забезпечення стабільного та прибуткового функціонування товариства. Корпоративне управління базується на способах та засобах, що, в першу чергу, визначають формування та функціонування організаційної структури товариства, а також права та обов'язки самих суб'єктів корпоративного права та створених ними органів товариства, основні принципи діяльності яких визначаються законодавством України. Ефективне управління господарським товариством важливе для збалансування інтересів всіх суб'єктів корпоративного права. Воно також допомагає забезпечити звітність контролюючих органів перед учасниками, а також звітність керівництва перед контролюючими органами.

За винятком повного та командитного товариства, учасник інших товариств реалізує своє право брати участь в управлінні через систему органів самого товариства. Право на участь в управлінні справами товариства включає в себе і розкривається в конкретизуючому праві участі в вищому органі.

Ще однією гарантією забезпечення права участі в управлінні справами товариства є те, що найвищий орган управління наділений найбільшими повноваженнями, а деякі з них відносяться до виключної компетенції цих органів.

Ще одним із конкретизуючих прав права на управління справами товариства є право акціонера чи учасника бути повідомленим про скликання вищого органу управління і право бути ознайомленим з порядком денним роботи вказаного органу.

Право бути ознайомленим з порядком денним та вносити свої пропозиції щодо його формування, в першу чергу, забезпечується тим, що в повідомленні про скликання і загальних зборів, і зборів учасників, повинно обов'язково вказуватись порядок денний. Другим засобом забезпечення цього права є те, що законодавство визначає порядок внесення змін до порядку денного. Так, наприклад, згідно ст. 43 Закону України "Про господарські товариства" будь-який з акціонерів вправі вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій до порядку денного приймається виконавчим органом товариства. А пропозиції акціонерів, які володіють більш як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного обов'язково. Рішення про зміни в порядку денному повинні бути доведені до відома всіх акціонерів не пізніш як за 10 днів до проведення зборів. Крім того, кожен з акціонерів має право до скликання загальних зборів ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.

Наступним конкретизуючим правом є важливе за своїм значенням право голосу. Внаслідок реалізації цього права формується воля вищого органу управління господарського товариства. В акціонерному товаристві голосування проводиться за принципом одна акція - один голос. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді, для учасників повних товариств та повних учасників командитних товариств ЦК України встановив наступне правило: один учасник - один голос. Учасник при вирішенні будь-якого питання може проголосувати "за", "проти", чи зовсім утриматись від голосування.

Для акціонерів та учасників товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю право брати участь в управлінні справами товариства виражається також в праві обирати та бути обраним до органів управління та контролю товариства. Цими органами в акціонерному товаристві є наглядова рада акціонерного товариства, правління (або інший орган, визначений статутом) та ревізійна комісія; в товаристві з додатковою відповідальністю та товаристві з обмеженою відповідальністю - виконавчий орган (колегіальний або одноособовий) та ревізійна комісія.

ЦК України закріпив за учасниками право брати участь у розподілі прибутку товариства та право одержувати його частку (дивіденди), об'єднавши їх в одному пункті. Це пояснюється єдністю змісту цих прав, по-перше, за своїм майновим характером, по-друге, залежністю одного від іншого. Реалізація права участі у розподілі прибутку товариства дає можливість для реалізації права на одержання частки прибутку (дивідендів).

Законодавець не визначив порядок розподілу прибутку товариства, а обмежився лише тим, що надав можливість визначитись в цьому учасникам самостійно.

Чинне законодавство згадує лише про один вид дивіденду - фіксований, в той час, коли зарубіжному законодавству відомі й інші види дивідендів.

ЦК України містить загальне для учасників будь-якого господарського товариства право виходу з товариства, але при цьому зазначивши, що вийти можна у встановленому порядку. Такий порядок передбачається ЦК України, іншими законодавчими актами України та установчими документами господарського товариства.

Можливість реалізації цього права для учасників різних видів господарських товариств неоднакова. Це пов'язано, зокрема, з об'єктом права власності, яке породжує у особи наявність корпоративних прав, з тим, наскільки для цього виду господарського товариства важлива персоніфікація, тощо.

Вихід акціонера з акціонерного товариства не впливає на стабільність майнової бази цього товариства, в той час, коли вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю чи з товариства з додатковою відповідальністю в більшості випадків супроводжується зменшенням майнової бази цих видів корпорацій. Визнання за акціонером права власності на майно акціонерного товариства можливе лише у випадку ліквідації самого товариства. Ще однією особливістю правового становища акціонера є те, що вийти він зможе з акціонерного товариства лише єдиним способом - шляхом відчуження акцій, в той час, коли для учасників інших видів господарських товариств таких способів є декілька.

Добровільний вихід учасника з товариства без правонаступництва. Чинне законодавство, в першу чергу, ЦК України та Закон України "Про господарські товариства" визначає порядок права добровільного виходу (додатково дивитись коментар до ст. 126, 137, 148 цього Кодексу).

Вихід шляхом передачі частки в статутному фонді іншому учаснику (учасникам), товариству або третій особі. Ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлює коло осіб, яким може бути передана частка (її частина) у статутному фонді:

• Самі учасники;

• Товариство. Але володіння частки учасником тимчасове - товариство зобов'язане передати цю частку учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадиться без урахування частки, придбаної товариством.

• Треті особи. Частка у статутному фонді може бути передана третім особам, якщо це не заборонено установчими документами, і якщо від її придбання відмовились інші учасники товариства, оскільки останні користуються переважним правом придбання частки.

Ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" зазначає, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю чи частково.

Правонаступництво (внаслідок реорганізації учасника - юридичної особи) або спадкоємство учасника - фізичної особи. Ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", по-перше, визначає можливість передачі правонаступникам (спадкоємцям) сукупності корпоративних прав шляхом вступу до товариства, по-друге, надає їм переважне право на вступ.

Виключення учасника з товариства в разі грубого чи систематичного порушення ним своїх обов'язків або коли він своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства. Такий спосіб виходу учасника носить примусовий характер, що повинно було б змусити законодавця приділити більшу увагу правовим нормам, що регулюють такий порядок. На жаль, для вирішення цього питання наше законодавство обмежилось лише ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", яка передбачила таку підставу виходу і додатково зазначила, що учасника може бути в такому випадку виключено на основі прийнятого рішення зборів учасників товариства, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Доцільно було б встановити на рівні установчих документів господарського товариства, що, наприклад, грубим порушенням являється порушення, яке призвело до матеріальних збитків товариства, а систематичністю є невиконання певного обов'язку, скажімо, три і більше разів, що робить неможливим нормальне функціонування господарського товариства.

Виділення частки учасника на вимогу його кредиторів.

Закон (ст. 57 Закону України "Про господарські товариства"), за загальним правилом, не допускає звернення стягнення на частку учасника у товаристві по його власних зобов'язаннях. Таке стягнення можливе лише при недостатності майна учасника для покриття його боргів за вимогою кредиторів. І як зазначено, в листі Вищого арбітражного суду N 01-8/106 від 07.03.96, "якщо товариство ухиляється від задоволення цієї вимоги кредитор засновника (учасника) товариства вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів".

Право на одержання інформації про діяльність товариства для учасника господарського товариства є дуже важливим, оскільки одержуючи інформацію, учасники корпорації мають можливість самостійно приймати рішення з важливих питань її діяльності, оцінювати ефективність здійснюваного органами управління товариством керівництва підприємницькою діяльністю товариства, використання ними емітованих учасниками в товариство коштів.

За загальним правилом п. "г" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", право на одержання інформації про діяльність товариства забезпечується обов'язком товариства на вимогу учасника товариства надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність та протоколи зборів.

Для учасників господарського товариства право на одержання інформації про діяльність товариства включає право на одержання інформації про проведення і порядок денний загальних зборів товариств, а також право отримувати перед проведенням загальних зборів інформацію, що необхідна учасникам для прийняття рішень з порядку денного загальних зборів.