Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

Коментар:

Коментована стаття визначає специфічні правила відшкодування шкоди, завданої особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї. Встановлене коментованою статтею зобов'язання відноситься до недоговірних, оскільки кредитор, боржник та особа, життя або здоров'я якої врятоване, не перебувають одна з одною і договірних відносинах, і відшкодування шкоди здійснюється на підставі законодавства, зокрема положень коментованої статті та статті 1162 ЦК.

Суб'єктами зобов'язання, передбаченого коментованою статтею, є:

1. кредитор

2. боржник

3. особа, життя або здоров'я якої врятовано.

Кредитором у даному зобов'язанні є особа, яка врятувала життя або здоров'я фізичної особи та якій внаслідок цього завдано шкоди. Коментована стаття не містить якихось обмежень щодо кола суб'єктів - кредиторів, разом з тим із специфіки дій кредитора можна зробити висновок, що ним може бути переважно фізична особа. Така особа не має бути зобов'язаною рятувати життя або здоров'я іншої особи. Тобто якщо в силу закону, трудових відносин або договору така особа має обов'язок рятувати життя або здоров'я (наприклад, є лікарем, професійним рятувальником тощо), положення коментованої статті до таких відносин не застосовуються.

Боржником або особою, яка має відшкодувати завдану шкоду, на підставі положень коментованої статті є держава. Саме на державу, а не на потерпілу фізичну особу закон покладає обов'язок відшкодування шкоди. Від імені держави в таких відносинах виступають відповідні органи Міністерства фінансів (Державного казначейства) - детально див. коментар до ст. 174 ЦК.

Третім суб'єктом даних відносин є фізична особа, життя або здоров'я якої врятовано. Цей суб'єкт не несе якихось прав або обов'язків у зобов'язанні, але його наявність та врятування його життя або здоров'я є необхідним для визначення підстави виникнення зобов'язання, передбаченого коментованою статтею. Рятування життя або здоров'я фізичної особи має бути від реальної загрози. Тобто повинний мати місце реальний напад на фізичну особу, якась інша негативна подія (природна загроза) тощо, для того щоб дане зобов'язання виникло. Уявна загроза життю або здоров'ю не породжує такого зобов'язання. Шкода, завдана рятувальнику в такому випадку буде відшкодовуватися завдавачем шкоди або відповідальною особою за правилами Глави 82 ЦК.

Умовою виникнення даного зобов'язання є також спрямованість дій рятувальника саме на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи. Зобов'язання не виникне, якщо рятування стало наслідком побічної дії рятувальника, яке виникло випадково.

Об'єктом зобов'язання, передбаченого коментованою статтею, є шкода, завдана рятувальнику. В статті говориться про відшкодування шкоди в повному обсязі. Тобто рятувальником має бути відшкодована повністю матеріальна шкода, завдана майну (реальна шкода та упущена вигода) - ст. 1192 ЦК, шкода, завдана здоров'ю особи (ст. 1195 ЦК тощо). Якщо особа - рятувальник внаслідок рятування загинула, шкода, завдана її утриманцям у зв'язку із втратою годувальника, відшкодовується за правилами ст. 1200 ЦК, оскільки правила коментованої статті не визначають такого суб'єкта права вимоги, як утриманці рятувальника. Оскільки коментована стаття не містить якихось спеціальних правил, розмір завданої шкоди має визначатися за правилами ст. 23 та Глави 82 ЦК.