Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Коментар:

Коментована стаття передбачає особливості умов компенсації моральної шкоди. Право на компенсацію моральної шкоди передбачається ст. 23 ЦК, яка надає приблизний перелік проявів моральної шкоди.

Відповідно до положень коментованої статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Наявність вини заподіювача шкоди презюмується. За загальною презумпцією вини в цивільному праві, встановленою, зокрема ст. 614 ЦК, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Форма вини заподіювача моральної шкоди (умисел або необережність) за загальним правилом не має значення. Винятки із цього правила можуть передбачатися законодавством. Так, наприклад, відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації.

Друга частина коментованої статті встановлює випадки, коли допускається покладення на особу обов'язку компенсувати моральну шкоду, завдану незалежно від її вини. Так, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Слід підкреслити, що в даному випадку мова йдеться виключно про шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Отже якщо внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки шкода завдається майну фізичної або юридичної особи, відповідальність за завдання моральної шкоди настає на загальних підставах, тобто за наявності вини заподіювача.

Другим випадком компенсації моральної шкоди незалежно від вини заподіювача є завдання шкоди фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Подібна норма міститься також у ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Компенсація моральної шкоди незалежно від вини її заподіювача допускається також в інших випадках, встановлених законом. До таких випадків можна віднести, зокрема ст. ст. 1173 - 1175 ЦК.