Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Коментар:

1. Обов'язки, які з'являються у спадкоємців у зв'язку із відкриттям спадщини, можуть бути поділені на дві групи. До першої з них відносяться борги самого спадкодавця, непогашені ним за життя, - зобов'язання, що випливають із укладених спадкодавцем договорів та інших правочинів і зобов'язання із заподіяння шкоди (ст. 1231 ЦК України). До другої групи включаються обов'язки, які хоч і не можуть бути визнані обов'язками самого спадкодавця, але виникають у зв'язку з його смертю і тому також підлягають виконанню спадкоємцями. Ст. 1232 ЦК України відносить до них витрати спадкоємців або третіх осіб, пов'язані з організацією та проведенням поховання спадкодавця, на утримання, догляд та лікування спадкодавця.

2. Надзвичайно важливим уявляється питання про можливість віднесення зазначених витрат до складу спадкового майна. Це викликано тим, що його вирішення дозволяє враховувати чи не враховувати ці витрати при обчисленні спадкового пасиву, що необхідно для визначення меж задоволення вимог кредиторів спадкодавця згідно вимог ст. 1282 ЦК України.

Обов'язки щодо відшкодування кредиторові витрат, про які йде мова у даній статті, могли як належати (витрати на утримання, догляд, лікування), так і не належати (витрати на поховання) спадкодавцеві.

Очевидно, що перша група витрат може входити до складу спадщини, оскільки мова йде про невиконання спадкодавцем своїх обов'язків. При цьому на спадкоємців покладається тільки обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат. Тому спадкоємці не можуть бути зобов'язані компенсувати кредиторові неодержані ним доходи.

Якщо кредитор зазнав зазначених витрат у зв'язку з виконанням договору довічного утримання (догляду), спадкового договору, право вимоги до спадкоємців у нього відсутнє, оскільки в рахунок виконання договору боржником до нього перейшло право власності на майно відчужувача.

Аналіз норм ЦК України дає підстави для висновку, що витрати на поховання спадкодавця не відносяться на рахунок спадщини. Такий висновок випливає із ст. 1218 ЦК України, яка зараховує до складу спадщини лише ті права та обов'язки, які належали самому спадкодавцеві, а також із ст. 1281 ЦК України, у якій йдеться про право на пред'явлення вимог до спадкоємців кредиторами спадкодавця.

Водночас норми Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дозволяють нотаріусу до закінчення строку про прийняття спадщини видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у фінансовій установі на покриття витрат з догляду за спадкодавцем під час його хвороби, на його поховання та інших витрат, викликаних обставинами, які мають істотне значення (п. 199 Інструкції). Оскільки згідно ст. 1228 ЦК України право на вклад включається до складу спадщини, слід визнати, що видатки, яких зазнали спадкоємець або третя особа у зв'язку з похованням спадкодавця, відносяться на рахунок спадщини і виплачуються зі спадкового майна. В світлі вищенаведених норм ЦК України правило, закладене у п. 199 Інструкції слід визнати таким, що суперечить загальновизнаним засадам спадкового права.

3. Ст. 1232 ЦК України встановлює дві додаткові особливості покладення на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. По-перше, вказані витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення. По-друге, закон обмежує права кредитора щодо відшкодування таких витрат спадкоємцями трирічним строком до настання смерті спадкодавця.

Право вимоги щодо відшкодування витрат може мати будь-який суб'єкт, в тому числі і той, який водночас є спадкоємцем.