Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Коментар:

1. Дана норма визначає юридичну долю спадщини, стосовно якої не міститься розпоряджень у заповіті. Така спадщина відкривається на користь спадкоємців за законом, а у випадку їх відсутності - переходить до територіальної громади за ст. 1277 ЦК.

При цьому, оскільки види спадкування - за заповітом і за законом розглядаються як окремі і цілком самостійні, у разі закликання до спадкування однієї особи одночасно за обома підставами - за заповітом і законом, прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом не означає, що останній позбавляється права на спадкування за законом. Іншими словами, спадкоємець, який має право на спадкування однієї частини спадщини - за заповітом, а іншої - за законом, може прийняти спадщину одночасно за обома підставами.

Якщо такий спадкоємець приймає спадщину шляхом подання заяви до нотаріальної контори, йому доцільно вказати у заяві окремо, що він приймає спадщину за заповітом, а окремо - за законом. В протилежному випадку можуть виникнути ускладнення у зв'язку з подальшим оформленням свідоцтва про право на спадщину. Разом з тим спадкоємець, який прийняв спадщину за однією з підстав і при цьому не відмовився від прийняття спадщини за другою підставою, має право в подальшому вимагати в судовому порядку вимагати визнання його таким, що прийняв спадщину за обома підставами.

2. Зазначені підстави спадкування законодавець розглядає як хоча й тісно пов'язані між собою, але все ж окремі види спадкування (ст. 1217 ЦК). Не випадково у ч. 1 ст. 1273 ЦК України зазначено, що "спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини". Тому суб'єктивне цивільне право на відмову існує у спадкоємця за заповітом і у спадкоємця за законом окремо. Ситуація не змінюється, якщо право на спадкування за заповітом і за законом виникає у одного і того ж спадкоємця.

Цей висновок підтверджується і текстом закону, за ч. 5 ст. 1275 ЦК відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Зрозуміла і наявність права спадкоємця в протилежному випадку: він має право спадкувати за заповітом, відмовившись при цьому від спадкування за законом, оскільки спадкування за заповітом засновується на чіткому волевиявленні спадкодавця, що має перевагу над спадкуванням за законом (ст. 1223 ЦК) і свобода якого не може бути обмежена, крім випадку спадкування за обов'язковою часткою на підставі ст. 1241 ЦК.

Таким чином, спадкоємець, на користь якого відкрилася спадщина одночасно і за заповітом, і за законом, має право прийняти її лише за однією з цих підстав і не позбавлений права відмовитись від її прийняття за іншою підставою.