Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Коментар:

1. Як випливає із змісту коментованої статті, таємниця заповіту полягає в тому, що визначені законом особи позбавлені права до відкриття спадщини розголошувати відомості про: 1) факт складання заповіту; 2) зміст заповіту; 3) скасування або зміну заповіту.

Обов'язки щодо необхідності додержання таємниці заповіту покладаються на нотаріуса, інших посадових, службових осіб, які здійснюють посвідчення заповіту на підставі ст. ст. 1251, 1252 ЦК; свідків (ст. 1253 ЦК); рукоприкладача (абзац другий ч. 2 ст. 1247, ч. 4 ст. 207 ЦК). Зміст ч. 6 ст. 8 Закону "Про нотаріат", абзацу шостого пункту 7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дозволяє поширити зазначений обов'язок також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

Нотаріуси мають право видавати довідки про заповіт (про наявність заповіту, його зміст тощо): 1) на письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, органів дізнання і слідства у зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні; 2) на письмову вимогу державної податкової інспекції - з метою визначення правильності стягнення державного мита та з метою оподаткування; 3) особам, щодо яких було складено заповіт; 4) спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть (ч. 2 - 4 ст. 8 Закону "Про нотаріат", абзаци другий - п'ятий пункту 7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Крім довідок про посвідчені заповіти, на письмову вимогу органів, визначених у пунктах 1 та 2 попереднього абзацу, останнім може бути наданий і текст заповіту (його копія).

2. Покладаючи на зазначених суб'єктів обов'язки щодо забезпечення збереження таємниці заповіту, ст. 1255 ЦК не встановлює наслідків їх невиконання. Тому питання про відповідальність за недодержання обов'язку таємниці заповіту може ставитись лише за умови існування відповідних спеціальних норм у законодавстві. Проте такі норми стосуються винятково відповідальності посадових, службових осіб (наприклад, ст. ст. 21, 27 Закону "Про нотаріат"). Свідки, рукоприкладач за наявності підстав можуть нести відповідальність за шкоду, завдану порушенням таємниці заповіту як перед заповідачем, так і перед спадкоємцями.