Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

3. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття.

4. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

6. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Коментар:

1. Коментована стаття визначає порядок формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю - це сума вартості вкладів його учасників. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Ця оцінка визначається за згодою учасників (про що зазначається в статуті), а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Статутний капітал в першу чергу, несе функцію гарантії кредиторам товариства, але не шляхом власної неспоживаності, а визначенням мінімального розміру майна товариства, яке не може бути знижуваним. Мінімальний розмір майна не може бути меншим за розмір статутного капіталу. В свою чергу, мінімальний розмір статутного капіталу встановлений ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" - не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Іншими законодавчими нормами (наприклад, Закон України "Про банки та банківську діяльність") може встановлюватися інший розмір статутного капіталу.

2. В зв'язку з забезпеченням гарантійної функції не допускається звільнення учасника від обов'язку внесення вкладу. Крім того, не допускається оплата вартості вкладу шляхом зарахування вимог до товариства.

3. Пункт 3 коментованої статті встановлює, що на момент реєстрації товариства його статутний капітал повинен бути оплачений учасниками наполовину. Несплачену частину учасники повинні внести протягом першого року його діяльності. Стаття встановлює достатньо суворі наслідки невиконання зазначених вимог: або товариство зменшує статутний капітал (шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами), або прийняти рішення про ліквідацію товариства (теж шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами). Якщо товариство в розумні строки, необхідні для скликання і проведення позачергових зборів учасників, не скликає збори і не приймає одного із зазначених рішень, товариство може бути ліквідовано в судовому порядку.

4. П. 4 коментованої статті - основа гарантійної функції статутного капіталу, оскільки встановлює пряму залежність статутного капіталу від чистих активів, якими володіє товариство, тобто шляхом регулювання статутного капіталу фактично встановлюється мінімальний розмір чистих активів. Якщо за наслідками року діяльності за черговий фінансовий рік (за виключенням першого року діяльності) чисті активи товариства стають меншими статутного капіталу, то товариство зобов'язане зменшити статутний капітал. Якщо ж таке зменшення може призвести до порушення межі мінімального розміру статутного капіталу, товариство повинно бути ліквідовано.

5. Стаття не містить детальної регламентації порядку зменшення чи збільшення статутного капіталу. Збільшення не допускається до повної сплати статутного капіталу всіма учасниками. Рішення про збільшення статутного капіталу набирає чинності з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту.

6. Стосовно зменшення статутного капіталу коментована стаття направлена захист інтересів кредиторів. Кредитори вправі вимагати не тільки дострокового припинення чи виконання зобов'язань, але й понесених в зв'язку з цим збитків, зокрема і упущену вигоду. Рішення про зменшення статутного капіталу набирає чинності не раніш як через три місяці після державної реєстрації і публікації про це в установленому законом порядку (ст. 56 Закону України "Про господарські товариства").